Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків

На самому початку існування заставних відносин оцінка вартості застави, її адекватність сумі кредиту здійснювалась в більшості випадків більш ніж приблизно. Справа не тільки в тому, що заставодавці, як правило, заявляють завищену вартість свого майна. У складному становищі знаходиться і заставоотримувач. Проблема в тому, що об'єктивна оцінка цінностей, що заставляються, пов'язана із визначенням їх ринкової вартості. Тим більш важко розраховувати на цей механізм в умовах інфляції та нестабільних правил оподаткування.

Бувають випадки, коли позичальник ще до закінчення строку погашення кредиту змушений знов таки через обмеженість терміну ревності товару «поновлювати» заставу: реалізовувати частину раніше опечатаної партії, а замість неї надавати в якості гарантії іншу. Якщо вони еквівалентні за вартістю, то ніхто заперечувати не стане. Але хто, крім експерта, зможе це визначити?

Висновок очевидний: для оцінки вартості застави краще за все звернутись до незалежних експертів.

Слід також додати, що в договір застави можна внести пункт, що передбачає право заставодержателя змінювати величину маржі (різниця між вартістю прийнятих у заставу цінностей та величиною кредиту і плати за нього) при зміні кон'юнктури і виникненні нових обставин.

3. Визначення виду застави.

Тут мета полягає в тому, щоб із різних варіантів вибрати такий вид застави, який найбільш повно відповідає умовам конкретної кредитної угоди.

По-перше, цей вибір можна зробити між звичайною заставою та закладом. В останньому випадку у заставодержателя (банку) з'являються деякі особливі обов'язки і права:

• вживати заходів по забезпеченню цілісності предмету застави (закладу), не припускати його зіпсованості;

• застрахувати предмет в обсязі його вартості за рахунок і в інтересах заставника.

Одночасно по договору банк може придбати право користування предметом закладу. Придбані таким чином майнові вигоди повинні спрямовуватися на покриття видатків по утриманню вказаного предмету або зараховуватися в рахунок погашення процентів по кредиту або самого кредиту.

Сфера застосування закладу невелика. Це пов'язано, з одного боку, з браком у банків приміщень для зберігання відповідних цінностей, з другого ж боку, з тим, що даний варіант припускає вилучення відповідного майна з корисного господарського обігу. Крім того, не будь-який предмет застави за своїми природними, натурально-речовими характеристиками може стати предметом закладу. Тому в сферу закладу потрапляють, як правило, коштовні камені і вироби з них, золото і вироби з нього, валютні цінності, предмети мистецтва, деякі види рухомого майна.

Як показує практика, більшість предметів застави залишається у заставодавців. Але і в цьому випадку можливі різні режими володіння, зберігання та користування предметами застави заставодавцями, які повинні бути чітко зафіксовані в договорі застави.

По-друге, вибір слід зробити між варіантами застави за способом володіння предметом застави (варіант обговорюється в договорі):

• без права продажу;

• з правом продажу;

• з правом здачі в оренду.

В першому випадку повинно бути передбачено зобов'язання заставодавця достроково погасити основний борг і проценти або перевести такий борг на особу, яка купила предмет застави. В третьому випадку слід передбачити в договорі пункт про обов'язок заставодавця повідомити заставодержателя про здійснену орендну угоду.