Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків

По-третє, слід зробити вибір між варіантами застави за способом (місцем) зберігання і користування предметами застави (ТМЦ):

• тверда застава;

• застава товарів в обігу.

Про тверду заставу було сказано вище. Сюди слід додати, що в цьому випадку можливе нотаріальне засвідчування режиму зберігання шляхом накладення певного знаку.

В другому випадку заставодавець має право замінювати товари іншими зразками подібного роду, але таким чином, щоб сума вартості товарів не стала меншою зазначеної в договорі. Іншими словами, предметом застави тут є не товарна маса, а деяка сума вартостей. При цьому заставодавець повинен вести спеціальний облік вибуваючих та надходжуваних у заміну вибувшим предметам застави, маючи на увазі, що необхідно підтримувати обов'язковий їх залишок на кожний день.4. Контроль за зберіганням об'єкту застави.

Здійснюється він в попередньому і подальшому порядку відносно укладання кредитної угоди.

Попередній контроль має за мету перевірити відповідність запропонованого позичальником заставного матеріалу необхідним вимогам. Головними напрямками банківського контролю на цій стадії є:

• перевірка права власності (повного господарського відання) потенційного позичальника на пропонований об'єкт застави;

• визначення якості, вартості, місця і порядку майбутнього зберігання об'єкту застави, способів забезпечення його цілісності.

Необхідно також перевірити, чи не заставлене запропоноване майно по іншому договору застави. В результаті проведеної перевірки банк може відвернути заяву клієнта на надання позики, якщо вказані вимоги не виконуються або можуть бути не виконані в майбутньому.

Подальший контроль потрібний для того, щоб:

А) стежити за точністю виконання заставодавцем умов договору;

Б) своєчасно одержувати достовірну інформацію про склад і вартість предметів застави, що реально є в наявності;

В) спостерігати за ринковою кон'юнктурою, яка показує можливості продажу предметів застави.

Якщо предмет застави залишено у володінні заставодавця, то в договорі слід передбачити пункт про характер і періодичність відомостей, що надаються заставодавцем банку (дані про фактичний обсяг і вартість заставлених цінностей в розрізі окремих видів або груп цінностей). На підставі цих відомостей банк отримує можливість перевіряти забезпечення наданого кредиту, порівнюючи вартість фактичної застави у наявності (за відрахуванням маржі) з сумою кредиту. При виявленні нестачі забезпечення банк повинен поставити вимогу (якщо це заздалегідь обумовлено в договорі) поповнення частини застави, якої бракує, відповідними цінностями.

Подальший контроль включає в себе також перевірку банком порядку ведення заставодавцем спеціальної книги запису застав.

5. Звернення стягнення на предмет застави – заключний етап реалізації заставного права при невиконанні позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Договір застави обов'язково повинен містити пункт стосовно того, коли і як банк може скористатися правом звернення стягнення для забезпечення повернення позики. Крім того, в ньому може бути обумовлено пільговий строк, на протязі якого клієнт може і повинен прийняти додаткові заходи для вишукування необхідних джерел погашення свого боргу. Тільки по закінченні цього строку, якщо результат не змінився, можна звертатись до Господарського суду чи до суду. Саме вони визначать, яким чином буде продано заставлене майно.