Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків

• посилання на предмет застави, що підлягає реалізації;

• посилання розміру плати за здійснення виконавчого напису та суми державного мита;

• посилання на статтю Закону "Про нотаріат", на підставі якої вчинено виконавчий напис;

• дата вчинення виконавчого напису;

• номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі;

• підпис нотаріуса, що вчинив виконавчий напис, печатка.

Відмова нотаріуса від вчинення виконавчого напису може бути оскаржена банком в судових органах.

Після здійснення однієї з вищевказаних дій банк приступає до реалізації майна заставодавця.

Реалізація майна, відносно реалізації якого є відповідне рішення Господарського суду чи виконавчий напис нотаріуса, провадиться судовим виконавцем. Банк у цьому випадку повинен надавати допомогу судовому виконавцю у підшукуванні покупців на заставлене майно та інш.При реалізації державного майна необхідно враховувати, що у відповідності до ст. ст. 20 та 21 Закону "Про заставу", реалізація заставленого майна державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, здійснюється виключно з аукціонів (публічних торгів). Реалізація вищевказаного майна здійснюється відповідним органом приватизації.

Тому при реалізації державного майна банк у всіх випадках самостійно не має права його реалізовувати, а повинен звернутися до органу приватизації (регіональне відділення Фонду державного майна) з заявою про продаж державного майна та виконувати вимоги органу приватизації.

Реалізація заставленого майна, що не є державною власністю, проводиться також з аукціонів, якщо інше не передбачено договором застави. Тому, враховуючи складність процедури проведення аукціонів (публічних торгів), рекомендується в договорах застави передбачати можливість реалізувати предмет застави шляхом продажу поза аукціоном (через комісійні магазини населенню, юридичним особам за договорами купівлі-продажу та інш.). Право вибору способу реалізації предмету застави повинно завжди належати банку.

Якщо аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, заставодержатель за згодою заставодавця має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною. У випадках, коли заставодавець такої згоди не дав, то заставлене майно реалізується у встановленому порядку (якщо інше не передбачено договором застави).

Враховуючи те, що згідно до Закону "Про банки та банківську діяльність" банком заборонена діяльність в сфері торгівлі та з метою уникнення непорозумінь з податковими органами; реалізацію заставленого майна доцільно доручити третій особі (посереднику) шляхом укладення з нею договору доручення.

Перед реалізацією заставленого майна банк повинен прийняти предмет застави від заставодавця. При цьому обов'язково потрібно укладати договір купівлі-продажу майна між заставодавцем (продавець) та заставодержателем (покупець) та акту прийому-передачі майна. Складання договору купівлі-продажу необхідне для того, щоб юридично закріпити за банком право власності на передане майно. Майно, що буде реалізовуватися, незалежно від подальшого варіанту реалізації враховується на окремому позабалансовому рахунку 3409.

Є декілька варіантів реалізації майна позичальника – самим позичальником, судовим виконавцем за рішенням Господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса, посередником на підставі укладеного договору доручення між банком та посередником.

Що ж стосується порядку реалізації заставленого майна через посередника, то цей варіант можливий в тому випадку, коли заставодавець сам не хоче чи не має можливості займатися реалізацією заставленого майна, однак згоден передати майно для реалізації.