Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків

Схема 1.2

Схема відносин заставного страхуванняКожна з цих форм (делькредерна або заставна) безумовно повинні бути представлені конкретними видами страхування, характери котрих повинні залежати від форм кредитування і форм надання кредитів. Однак, незалежно від техніко – організаційного здійснення страхових операцій, економічна суть їх єдина настільки, наскільки єдиною є суть кредитних операцій, які обслуговуються в процесі страхування. Тому в усіх випадках суть кредитного страхування зводиться до покриття негативного результату, котрий кредитори отримують через неплатоспроможність своїх боржників. Виходячи із загальної теорії страхування, є дуже просте визначення кредитного страхування: це господарський механізм, метою якого є покриття випадкових, оцінюваних, майнових потреб, що виникають з ризику забезпечення кредиту. Таким чином, дане визначенні претендує на вияв суті всієї сукупності різних видів кредитного страхування і підведення його особливостей під загальне поняття страхування.

Універсальна сукупність видів кредитного страхування, яка широко використовується в міжнародній страховій практиці, формує ієрархічну піраміду, що має всі ознаки системності. В ролі класифікаційного критерію прийнята відома вже технічно-страхова ознака. Згідно з таким класифікаційним критерієм загальне поняття "Кредитне страхування" складається з двох таких же понять, але нижчого порядку: сектора делькредерних кредитно-страхових відносин, при яких страхувальником виступає боржник. Нижчу верству складових елементів піраміди як в одній, так і в другій групі складають різні види страхування відповідного делькредерного і заставного походження. Відповідно, пірамідальна система видів кредитного страхування представляється, виходячи з характеру сучасного страхового ринку. (Див. Схему 1.3).

Схема 1.3

Система видів кредитного страхування

Як видно із представленої схеми, двочленовий характер системи кредитного страхування дещо порушений введенням особливого типу – страхуванням довір'я, котрий в однаковій мірі відмінний як від делькредерного страхування, так і від заставного.

Делькредерне страхування складається із двох груп: страхування товарних кредитів і страхування фінансових кредитів. Останні проявляються в частині споживчого кредиту чи кредиту, призначеного під засоби на інвестиційні цілі. Сектор делькредерного страхування є провідним в галузі кредитного страхування. Страхові товариства отримують від нього більшу частину страхових внесків, причому лише від страхування товарних кредитів – аж половину надходжень від делькредерних видів страхування. Таким чином, здійснюване по ініціативі кредиторів, хоча і за рахунок коштів дебіторів, делькредерне страхування приносить значні вигоди для останніх. Основними з них є:

• зменшуються кошти (витрати) по обслуговуванню кредитів (позик);

• сприяється стабілізації їх доходів;

• сприяється поліпшенню структури контрагентів, дебіторів, селекції споживачів;

• сприяється уточненню стратегічного і оперативного напрямку підприємства, фірм дебіторів.

Короткий зміст представлених вигод полягає в наступному:

1. Перенесенням вартості ризику на страховика, страхувальник кредиту зменшує власні видатки, бо якби позичальник займався самостійно оцінкою ризику, його аналізом, то мусив би забезпечити коштовну інформаційну та методологічну базу. Чисельні, неочікувані випадки неплатоспроможності клієнтів – позичальників показують, що контроль за використанням кредитів є безрезультатним, якщо кредитор не володіє необхідними даними, матеріалами для встановлення рівня солідності платника. Платоспроможність клієнта може бути остаточно визначена лише при умові наявності необхідного банку даних. До них належить інформація банків, довідки компетентних бюро, баланси і господарські повідомлення, результати поточних розмов з керівництвом і відповідальними працівниками. Така діяльність є досить трудомістка, потребує регулярності і значних видатків, однак вони безумовно стають відносно нижчими в ситуації, коли нею займаються страхові організації на високому професійному рівні.