Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків

Що ж стосується гарантій, які видаються банками, то найбільш розповсюдженими з них є:

• платіжні;

• належного виконання контракту, повернення авансу;

• тендерні та митні;

• під проекти;

• виставлення резервних акредитивів.

Вартість таких послуг банку складає декілька процентів річних від суми угоди. Для їх отримання в банк слід надати заяву, техніко-економічне обґрунтування передбачуваної операції або проекту (таке ж, як при зверненні за кредитом) і прийнятне забезпечення. Таким забезпеченням можуть бути:

• грошові кошти, які розміщуються або вже знаходяться на рахунках клієнта (тому бажано, щоб клієнт, за якого банк ручається, мав розрахунковий рахунок в цьому ж банку), його зобов'язання підтримувати на рахунку деякий залишок, який не зменшується, та право банку списувати відповідні суми при настанні гарантійного випадку;

• ліквідні активи клієнта, в тому числі нерухоме майно;

• доходи клієнта від гарантованої банком угоди або діяльності.

Банки не єдині учасники ринку гарантійних послуг. Разом з тим відомо, що банківські гарантії приймають більш охоче, ніж поліси навіть першокласних страхових компаній, так як, по-перше, рівень банківських комісій значно нижчий за страхові премії; по-друге, надійні банки виконують свої гарантійні зобов'язання по першій вимозі, між тим як страхові компанії обумовлюють такі платежі масою додаткових документів і процедур.

Банки приймають гарантії тільки від надійних, фінансово стійких юридичних та фізичних осіб. Тому вони в попередньому порядку повинні переконатися в їх спроможності як у фінансовому плані, так і з точки зору готовності виконати свої зобов'язання при настанні гарантійного випадку. При цьому потрібен диференційований підхід.В розглядуваному аспекті гарантії бувають двох видів: незабезпечені і забезпечені. Перший вид означає, що гарантія даної особи приймається на підставі довіри, оскільки зв'язки з нею підтримуються давно, а репутація у неї бездоганна. Від всієї решти контрагентів необхідно вимагати доказів надійності і надання забезпечення. Вони, в свою чергу, вимагають індивідуального підходу: по відношенню до фізичних осіб можна скористатись даними про їхнє майно та доходи, методика визначення платоспроможності підприємств банкам відома, є свої відомі методики визначення фінансового становища банків, страхових компаній, фондів. Якщо фінансовий стан гаранта викликає сумніви, банк повинен вимагати забезпечення його гарантії заставою майна.

Що ж стосується з'ясування готовності гаранта виконати при необхідності своє зобов'язання, то в цьому плані практикується використання двох засобів: по-перше, збір по можливості широкої та об'єктивної інформації про гаранта; по-друге, попередні зустрічі та бесіди з ним, в ході яких слід з'ясувати його умови і реальні наміри.

Необхідною вимогою до гарантій як до засобу забезпечення повернення кредитів є правильне оформлення відповідного документу (підписи, печатка та інш.). Особливо рекомендується перевіряти справжність гарантій, для чого в першу чергу слід звернутися до того, від чийого імені надана гарантія. Такою перевіркою повинна займатися служба економічної безпеки банку.

Примусове стягнення сум по договорах гарантії з гаранта може здійснюватися трьома способами:

• в претензійно-позовному порядку;