Іспит з курсу Теорія фінансів 2

До загальних законів управління відносяться такі: закон спеціалізації управління закон інтеграції управління;закон необхідної і достатньої централізації управління; закон демократизації управління; закон часу (економії часу).

Закон необхідної і достатньої централізації управління. У білиш широкому плані цей закон можна розглядати як закон оптимального сполучення централізації і децентралізації управління.

Закон припускає, з одного .боку, централізоване, сконцентроване управління, тобто проведення певної лінії управління по вертикалі(поверх униз), з іншого боку - він передбачає і необхідність передачі окремих функцій управління на більш низькі рівні.

Об'єктивно система управління має централізовану форму. Наприклад, у біології для того, щоб функціонувала нервова система, необхідна центр - мозок. Мозковий центр менеджменту поданий, як правило, адміністративною радою, генеральним директором (директорами), президентом фірми, корпорації.

Організації, у яких керівництво вищої ланки лишає за собою вилику частину повноважень, необхідних для прийняття найважливіших рішень, називаються централізованими. Децентралізовані організації - це такі організації, у яких повноваження розподілені по нижчестоячих рівнях управління. Особливості обох видів управління показує такий перелік переваг кожного з них.

Переваги централізації. Централізація дозволяє поліпшити контроль і координацію спеціалізованих управлінських служб, зменшує кількість і масштаби помилкових рішень, прийнятих менше досвідченими керівниками; забезпечує цілісність, порядок, узгодженість дій; дає можливість більш ошадливо використовувати досвід і знання управлінського центрального апарата, а також наявні матеріальні ресурси.

Переваги децнтрал1заціі. Децентралізація олегшує процесуправління великою фірмою за рахунок передачі багатьох повноважень насередній і нижчий рівні управління і право приймати рішення надано тому керівнику, що безпосередньо займається цим питанням;стимулює ініціативу і дозволяє керівнику навіть невисокого рангу почувати себе комфортно;сприяє швидкому просуванню молодих керівникш, їхньому росту рзом із фірмою.

На практиці може бути високий і низький ступінь централізації управл. Більш того, ступінь централізації управління може в одній і тій , не системі змінюватися згодом.

Останнє десятиліття менеджмент у розвинених країнах переживає процес перебудови, у котрої явно виражена тенденція до створення децентралізованих управлінських структур.

43. Законі упр-ня. Закон інтеграції упр-ня. Закони і закономірності управління економікою є об'єктивними економяними категоріями.Вони вивчають форми, структуру, процес управління. У науці під законом розуміються відносини , що носять характер стійких обективних, істотних, неоохідних і повторюваних, за певних умов явищ.Закони відбивають сутність певної сукупності явищ.Поняття «закон» і «закономірності» можна співвіднести як загальне і часткове. Закон відбиває більш загальне Поняття, закономірність - це прояв закону, його частина, його сторона. Економічні закони і закономірності є об'єктивними категоріями,тобто вони виявляються незалежно від людини, від його свідомості. Задачаменеджера зводиться до уміння правильно зрозуміти ці закони іпобудувати свою діяльність відповідно до їхнього об'єктивного прояву. До загальних законів управління відносяться такі: закон спеціалізації управління закон інтеграції управління;закон необхідної і достатньої централізації управління; закон демократизації управління; закон часу (економії часу).

Закон інтеграції управління. Диференціація невіддільна від інтеграції; Необхідність інтеграції визначається; потребою самого виробництва і управління.

Поняття інтеграції закладено в самій суті управління. Інтеграція -це об'єднання розрізнених спеціалізованих дій в єдиний загальни функціонування і розвитку управління. Цей закон так само як і перший, носить об'єктивний характер, тобто в практичній роботі управління не може бути здійснена без об”єднання, координації діяльності багатьох робітників.

Інтеграція в управлінні виявляється через такі його компоненти: ціль як інтеграційний фактор менеджменту. Вона об'єднує людей у процесі трудової діяльності;механізм управління як збалансований засіб і процес управління; координаціє роботи структурних підрозділів і їхніх функцій, сумісність різноманітних функцій (планування, організація, оптимізація контроль) і їхнє об'єднання в систему, що забезпечує ефективність управління виробництвом; інформаційне забезпечення як ланка зв'язку між управлінськими підрозділами.