Іспит з курсу Теорія фінансів 2

Закон часу- закон управління часом. Закон часу, або економії часу, є найважливішим законом ринкової економіки. Час перетворився в економічну категорію, цінність якої визначає всі сторони діяльності компанії (швидкість виробництва, швидкість обороту капіталу, реакція на зміни умов і т.д.).

У управлінській практика час знаходиться в центрі уваги менеджерів. А закон економії часу виступає в менеджменті як закон управління часом. У умовах ринку важливо випередити своїх конкурентів, швидше знайти нові ринки, раніш інших перейти до випуску нової продукції, встигти перебудувати управлінські структури й ін.

Цей закон має і більш глобальний характер. З ним пов'язана успішність діяльності не тільки окремих підприємств, компаній, але і розвиток економіки регіону, країни.

Не менше переконливі приклади значимості фактора управління часом дає сучасний менеджмент. Так, по оцінці ряду значних західних спеціалістів, американська економіка стоїть з даний час на порозі такого ж можливого програвання в часу Японії і ряду нових індустріальних країн Сходу - Південної Кореї, Таїланду, Сінгапуру, Тайваню - по темпах економічного розвитку.

41. Законі упр-ня. Закон демократизації упр-ня.

Закони і закономірності управління економікою є об'єктивними економяними категоріями.Вони вивчають форми, структуру, процес управління.

У науці під законом розуміються відносини , що носять характер стійких обективних, істотних, неоохідних і повторюваних, за певних умов явищ.Закони відбивають сутність певної сукупності явищ.

Поняття «закон» і «закономірності» можна співвіднести як загальне і часткове. Закон відбиває більш загальне Поняття, закономірність - це прояв закону, його частина, його сторона.

Економічні закони і закономірності є об'єктивними категоріями,тобто вони виявляються незалежно від людини, від його свідомості. Задачаменеджера зводиться до уміння правильно зрозуміти ці закони іпобудувати свою діяльність відповідно до їхнього об'єктивного прояву.

Розглянемо загальні закони управління, Закономірності управління, а також специфічні закони, що відносяться до його окремих функцій.

До загальних законів управління відносяться такі: закон спеціалізації управління закон інтеграції управління;закон необхідної і достатньої централізації управління; закон демократизації управління; закон часу (економії часу).

Закони спеціалізації й інтеграції управління відбивають об'єктивний , процес поділу праці, що склалося і зараз складається в будь-якому більш-менш розвиненому суспільстві.Закон демократизації управління. Управління буде тільки в тому випадку ефективним, якщо воно буде відповідати інтересам людей. Для цьогонеобхідно, шоб управління було не тільки професійним, але і демократичним Цей закон відбиває взаємовідносини між людьми в колективі, спів-ння влади і підпорядкованості

Демократизація управління включає широке коло питань: залученявеликого числа трудящих до управління, наприклад, за допомгою передачі їм власності (у виді акцій або інших цінних паперів);використання закону децентралізації управління,нововведення в упрвлінських структурах і т.д.. Демократизація управління будується на таких взаємовідносинах керівника і підпорядкованих, коли дії керівника викликають позитивну відповідну реакцію, коли в загальній системі упр-ня виключена бездіяльність.

42. Законі упр-ня. Закон необх та дост централізації упр-ня. Закони і закономірності управління економікою є об'єктивними економ категоріями.Вони вивчають форми, структуру, процес управління. У науці під законом розуміються відносини , що носять характер стійких обективних, істотних, неоохідних і повторюваних, за певних умов явищ.Закони відбивають сутність певної сукупності явищ. Поняття «закон» і «закономірності» можна співвіднести як загальне і часткове. Закон відбиває більш загальне Поняття, закономірність - це прояв закону, його частина, його сторона. Ек закони і закономірності є об'єктивними категоріями,тобто вони виявляються незалежно від людини, від його свідомості. Задача менеджера зводиться до уміння правильно зрозуміти ці закони і побудувати свою д-ть відповідно до їхнього об'єктивного прояву.