Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові

2). Речення з усіма іншими зв’язками (get, become, turn, ete ),

які утворюють заперечну форму за допомогою цього дієслова.

В застосуванні до речень з іменним присудком роз-

різнення двох типів заперечення звичайно, набуває такого виг-

ляду : заперечення належить до всього речення чи тільки до

предикативного члена. В реченнях із зв’язкою be ця різниця

не знаходить ніякого зовнішнього вираження :

He is not a teacher ( заперечення належить всьому реченню).

He is not a teacher , but a student (заперечення належить

предикативному члену).

Проте, потрібно відзначити, що речення другого типу, тобто

такі , в яких заперечення належить предикативному членові,

не властиві англійській мові. Замість двох наведених речень

цього типу англійською природніше буде сказати :

He is not a teacher, he is a student,

тобто побудувати речення так, щоб заперечення належало всьо-

му реченню в цілому.

Щодо речень із зв’язками, які утворюють заперечну

форму за допомогою дієслова do, то тут стан речей ідентичний

розглянутому вище типу речень з дієслівним присудком : питан-

ня зводиться до того, чи буде в заперечному реченні стояти

дієслівна форма з do, чи без нього. Порівняємо, до прикладу,

такі речення :

He did not become a doctor.

He became not a doctor, but a teacher.