Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові

англійській виступала головним чином в реченнях з одним уза-

гальнюючим членом, то після ії випадення мононегативність зак-

ріплюється саме в реченнях з одним заперечним узагальню-

ючим членом :

This may in nothinge restrane the kynges pover.

By no man’ s perswasion I could ytt beleve.

Thou canst in thy myrth in no wise discontent me.

Паралельно до цього типу мононегативної побудови

розвивався і інший : з запереченням при дієслові і позитивним

узагальнюючим членом :

He had not spared any of them... but yet he wolde not sett

any such charges vppon the nobles for fere of rebellion.

We have not yet bin seen in any house.

Поява цього типу свідчила про дві тенденції : про розмежуван-

ня заперечних і узагальнюючих займенників і прислівників, а

також про виділення особливого типу заперечення – предикативно-

го, тобто заперечення при одному із членів предикативного

комплексу.

З XVI ст. з’являється таким чином, розмежування пре-

дикативного ( при підметі або присудкові ) і непредикативного

( при другорядних членах речення ) заперечення. Це розмежува-

ння відповідає цьому етапові розвитку простого речення , коли

виробляються засоби чіткої передачі відносин між членами пре-

декативного комплексу - підметом і присудком ; встановлюється

чіткий порядок слів, з’являється do в питальних реченнях.