Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові

ким розумінням самої категорії модальності. Предикативність ж

як належність змісту всього речення до дійсності не залежить

від форми ( стверджувальної чи заперечної ) даного речення.

Деякі типи речення не можуть бути заперечними. Але вони

завжди предикативні» [ 8, с. 24 ]

Заслуговує увагу концепція заперечення як вираження

відсутності об’єктивного зв’язку. Проте, в якості аналогу запере-

чення слід розглядати саме відсутність даного, визначеного виду

зв’язків в самій дійсності, а не просто об’єктивні зв’язки, до то-

го ж негативні, яких насправді немає. Запереченням є відсутність

не тільки об’єктивних зв’язків , але і самих предметів. Або їх

ознак, до числа яких входять і самі об’єктивні зв’язки.

Семантика ствердження і заперечення – логічна влас-

тивість речення - судження ( у класичній двохзначній логіці вис-

ловлювання, істинне при стверджуванні, стає хибним при запе-

реченні, і навпаки : істинне при запереченні, воно стає хибним

при ствердженні ). Але вона водночас є і граматичною власти-

вістю речення, оскільки для вираження вказаних відмінностей

є особливі форми речення. Формальна логіка розглядає запере-

чення, не звертаючи уваги на засоби його вираження : для неї

вирази типу

He can’ t speak English і

It’ s impossible he can speak English

рівнозначні. Для граматики ж ( синтаксису ) ці два речення ма-

ють зовсім відмінну структуру. Таким чином, якщо формально-