Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові

глобальна, логічна властивість будь - якого висловлювання, вира-

женого реченням» ( тобто властивість не речення, а його змісту,

думки) проявляється 1) в логічних значеннях істинності або

хибності і 2) в значеннях заперечення і ствердження, семантика

яких є токож ніби логічною властивістю речення і одночасно

його граматичною властивістю. [ 3, c. 126 ] Проте за предикатив-

ністю слід розрізняти синтаксичну категорію, проявами якої є

ніби ствердження і заперечення. Але предикативність, як належ-

ність змісту речення до дійсності, є властивістю всього речення

в цілому ( а не будь - якого члена речення ), і властива логіко-

граматичному рівню речення ( а не синтаксичному рівню розчле-

нування речення ).

Предикативність не є категорією якої - небудь частини

мови, а категорією, яка характеризує ціле речення, в якому вона

прикріплена до члена речення, який виражає логічний предикат.

Речення відрізняється від слова або словосполучення саме тим,

що слово і словосполучення не мають категорії предикативності

і можуть виражати як стверджувальні, так і заперечні за формою

поняття. Як відомо, номінативні або називні речення не можуть

бути заперечними. Але вони завжди предикативні.

Відомий лінгвіст В.М. Бондаренко відкидає теорію що-

до модальності і предикативності категорії ствердження - запере-

чення. Він вважає, що « включення заперечення, яке сприймаєть-

ся як суб’єктивна оцінка або як нереальність чогось, в число

без сумніву модальних значень пов’язане з невиправдано широ-