Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові

В реченнях з декількома заперечними узагальнюю-

чими членами ( з заперечними займенникоми або прислівниками )

з’являється тенденція до вживання граматичного показника запе-

речення тільки один раз – при одному з членів предикативного

комплексу, тобто в складі підмета або присудка :

There was none such in the army of any fort.

This our Commission shall not in any wise –

extende to any Colledge.

Одночасно відбувається різке протиставлення запереч-

ного і позитивного в реченні, що виразилось у вживанні друго-

рядних узагальнюючих членів речення в позитивній формі :

I cannot by any means be induced to agre.

Чітке протиставлення предикативного і непредикатив-

ного заперечення в реченнях з узагальнюючими членами, яке ви-

никло в період становлення аналітичного способу оформлення

різних типів простого речення, призвело до зміни змісту запереч-них речень : з цього часу ( з кінця XVI ст.) граматичною озна-

кою заперечного речення стає не наявність заперечного займен-

ника або прислівника, а наявність заперечення при одному з

членів предикативного комплексу. Речення з запереченням при

другорядному членові речення слід розглядати як стверджуваль-

ні. Таким чином, в кінці ранньоновоанглійської заперечні речен-

ня подаються тільки двома типами :

заперечні речення із запереченням в складі підмета :

Nothing could prevent him from going there.

Not a word was said on either side.