Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові

є досить умовною, якщо не опиратись на чисто формальнийкритерій «прив’язки» заперечення до фінітивної частини присуд-

ка. З одного боку, загальне заперечення в умовах розгорнутої

групи присудка, яка вхоплює й інші елементи, може мати семан-

тичний зв’язок з будь - яким із цих елементів. Так, на думку

Р. Кверка [ 2, c. 289 ]в реченні

The girl isn’ t | now | a student | at a : large : university

заперечення в різних семантичних читаннях речення може нале-

жати кожному з чотирьох виділених елементів. В українській

мові на належність заперечення до одного із чотирьох семантич-

них елементів може вказувати як інтонація , так і місце знаход-

ження негатора

Вона не студентка великого університету.

Вона зараз не студентка великого університету.

Вона зараз студентка невеликого університету.

Вона зараз студентка не великого університету, а інституту.

З іншого боку, багато речень з частковим запереченням за своїм

змістом ( відображенням певної ситуації ) є рівноцінним реченням

з загальним запереченням. Існує можливість перетворення :

You can do nothing about it = You can’ t do anything about it.

Двояка інтерпритація допускається в побудові типу It was not

Peter. В загальності від того, з чим синтаксично пов’язана запе-

речна частка not це – речення із загальним або частковим запе-

реченням :

It was not Peter на відміну від

It was not Peter.