Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки)

Професійні спілкиУ профспілковому русі Німеччини домінує найбільша трудова конфедерація—Німецька федерація профспілок (НФП), утворена 1949 р. як об'єднання шістнадцяти промислових спілок, що охоп¬лювали всі промислові галузі економіки Західної Німеччини. При¬міром, службовці та робітники, які працюють у текстильній про¬мисловості, об'єднані в текстильну спілку. НПФ є представником майже чверті усіх працівників Західної Німеччини, а після возз'єд¬нання працівники зі Східної Німеччини теж приєдналися до НФП. Провідними у складі НФП є спілки працівників металургійної про¬мисловості, громадського обслуговування і транспорту, що страй¬кували у травні 1992 р., а також хімічної, паперової та керамічної промисловостей. Існують ще й інші німецькі спілки. "Білокомір-цеві" працівники та високопосадові цивільні службовці мають свої окремі спілки, засвідчуючи цим класове розшарування і свій ви¬щий соціальний статус. Навіть збройні сили Німеччини мають свою професійну спілку під назвою Об'єднання військовослуж¬бовців німецького Бундесверу, членство в якому не обов'язкове. Майже 45% усіх німецьких працівників—члени спілок, тоді як у Сполучених Штатах—тільки 17%.

Асоціації працедавців

Працедавці європейських країн, і серед них Німеччини, значно краще зорганізовані, ніж американські. Найважливішим об'єднан¬ням є Німецька федерація асоціацій працедавців (НФАП), до якої входять тридцять чотири асоціації, що репрезентують різні галузі німецької промисловості і мають місцеві та регіональні відділення. Обов'язком національних асоціацій є укладення колективних угод із профспілками, що їх репрезентує НФП.

Крім цього, в Німеччині існують торговельні палати та їхня торговельна асоціація—Німецька промислово-торговельна палата

24*

184 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ

(НПТП). Членство в ній обов'язкове для всіх німецьких фірм, незалежно від їхньої величини. Головним обов'язком торговельних палат є участь у програмах професійного навчання. Як органи публічного права, вони встановлюють години роботи магазинів, надають ліцензії та дозволи на торговельно-промислову діяльність, розв'язують суперечки між діловими фірмами і взаємодіють із органами влади на всіх рівнях. Отже, торговельні палати вико¬нують провідні функції в діяльності німецької економіки.

Співвизначення (мітбештімунг)

Як уже зазначалось, унікальною прикметою стосунків між пра¬цівниками й керівниками на підприємствах Німеччини є спів¬участь у визначенні промислової політики на засадах партнерства. Його мета—надання працівникам права голосу у справах визна¬чення державної політики, а як принцип ця співучасть зародилась у минулому столітті, на початку розвитку трейд-юніонізму. Цей принцип був пов'язаний з ідеєю справедливого влаштування су¬спільства, завдяки якій було в той час дозволено організувати професійні спілки. Відповідне законодавство вперше було прий¬нято під час першої світової війни, коли закон про допоміжну службу батьківщині зобов'язав організувати робітничі комітети на всіх підприємствах, що мали п'ятдесят і більше робітників, пов'я¬заних із військовими замовленнями. Проте після поразки Німеч¬чини у війні принцип співвизначення не став знову підґрунтям відносин робітників з начальством аж до часу прийняття консти¬туційного закону про працю 1952 р., що стосувався працівників металургійної, сталеливарної та вугільної галузей. Наступні закони поширили застосування співвизначення на всі фірми, що мають п'ять і більше працівників .

Співвизначення відбувається через дві структури—наглядові правління та ради працівників19. Якщо фірма має від 500 до 2000 працівників, то наглядове правління повинне на третину склада¬тися з їхніх представників, а якщо 2000 і більше — то наполовину. В державних корпораціях працівники й керівництво в наглядових правліннях мають бути представлені порівну, у приватних корпо¬раціях—порівну плюс один представник, що вважається безсто¬роннім. Безсторонній представник обирається обома групами і розглядається як особа, що допомагає уникнути рівноваги під час

Щодо застосування цього принципу існує п'ть законів, останній з яких було прийнято 1976 р.

Фірми, залежно від їхніх розмірів, можуть мати обидві структури. *