Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки)

Протестантська трудова етика, привнесена в американське су¬спільство в XIX столітті, сприяла заохоченню економічно компе¬тентних і покаранню некомпетентних і неамбітних. Праця стала осердям американського життя. Більшість промислових капіталіс¬тів належать до фундаменталістських протестантських церков. Джон Д. Рокфеллер, що став найбагатшою людиною сьогодення, відносить свій успіх до "божої слави". (Скептики, проте, припису¬ють його успіх більш земним чинникам, аніж Божа благодать4.)

Обмежене управління

Вже чимало років панує ідея про те, що в капіталістичній си¬стемі, хоч як би вона була організована, держава має дотриму¬ватися принципу невтручання в економічну діяльність. Тобто дії держави повинні обмежуватись виконанням кількох загальних функцій для добра всіх громадян, а управляти економічною діяльністю приватних осіб чи втручатись у неї їй не слід. Принцип невтручання виходить із припущення, що люди розумніше і краще захищають свої власні інтереси, ніж це могла б робити будь-яка держава . Інтереси окремих осіб тісно пов'язані з інтересами цілого суспільства, а державі слід лише забезпечити таке оточення або довкілля, в якому люди можуть діяти вільно. Тобто вважа¬ється, що держава повинна брати на себе тільки ті функції, що їх не можуть виконувати окремі особи: гарантувати національну оборону, підтримувати законність і порядок, налагоджувати дип¬ломатичні відносини з іншими країнами, будувати дороги, школи та інші громадські споруди.

В економіці, побудованій на ринку й вільному підприємництві, конкуренція вважається скоріше добром, аніж злом. Розумне ви¬користання ресурсів у системі вільного підприємництва гаранту¬ється вже тим, що фірма, котра робить це неефективно, прямує до розорення. Якщо ринок повинен функціонувати ефективно, він має діяти вільно. Коли присутнє втручання в будь-якій формі, не¬має дієвого механізму для вилучення неефективних підприємств. Однак у капіталістичних країнах держава завжди до певної міри бере участь у бізнесовій діяльності. Уряд Сполучених Штатів від самого початку був зацікавлений у сприянні виробництву і досить давно прийняв тарифні закони, щоб захистити інтереси американ¬ського бізнесу. Для сприяння розвиткові каналів, доріг і залізниць було надано субсидії, що виявилися дуже корисними для бізнесу.

РОЗПОДІЛ ПРИБУТКІВ У КАПІТАЛІСТИЧНІЙ ЕКОНОМІЦІПісля того як товари й послуги вироблені, наступним важли¬вим питанням у кожній економічній системі е те, в який спосіб вони мають бути розділені або розподілені серед окремих спожи¬вачів у цій економіці. Розподіл доходу пов'язаний не з процесом переходу фізичних товарів і послуг від виробників до споживачів, а з розподілом національного доходу—найперше у грошовому вимірі, а далі у вигляді товарів і послуг—серед власників засобів виробництва—землі, праці та капіталу.

Розподіл доходу в ринковій економіці грунтується на інституцій-них механізмах, як от механізм ціноутворення, що властиві для цього різновиду системи. Попит на кожний засіб виробництва по¬ходить від попиту на товари, що їх цей засіб допомагає виробляти. Високі ціни призначаються на рідкісні засоби виробництва, а низькі—на поширені. Прикладом є винагорода за працю: робітни¬ки рідкісної щодо попиту кваліфікації одержують високий дохід, а ті, котрі мають недефіцитну кваліфікацію, — ні. Професійні футбо¬лісти і бейсболісти одержують високу платню, бо вони володіють т рідкісним талантом, і люди готові платити гроші, аби побачити їхню гру.

Вимірювання нерівності в доходах

Існують різні міри нерівності доходів, як от крива Лоренца, ко¬ефіцієнти Джині та Парето, з-поміж яких найуживанішою є пер¬ша. Для побудови кривої Лоренца, початковою ідеєю якої є припу¬щення про рівність доходів, використовується арифметична шкала. Рівність щодо розподілу доходів досягається, коли кожен їх одер¬жувач дістає свою пропорційну часгку загального доходу. Якби прибутки розподілялися строго однорідно, то нижні 20% одержува¬чів доходу дістали б саме 20% загального доходу; нижні 80% одер¬жали б рівно 80%, а верхні 20%—лише 20% доходу. Тобто в методі Лоренца крива абсолютної рівності має бути насправді прямою лінією, що зростає зліва направо під кутом 45°, показуючи, що 20% тих, хто одержує доходи (горизонтальна вісь), мають 20% дохо¬ду (вертикальна вісь), 40% одержувачів — 40% доходу тощо.

Крива Лоренца показана на рис. 2.2: пряма лінія ОАР є лінією

РИС.2.2. Крива Лоренца.

Розділ 2. Ринкові механізми і капіталізм53