Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки)

Фінансовий капіталізм

Сталий ріст застосування машин, а надто масове виробництво викликали в окремих підприємців щораз більшу потребу в на¬копиченні капіталу. Таке накопичення ставало досить важкою справою, тому контроль над промисловістю дедалі частіше пере¬ходив до рук кількох великих інвестиційних банківських закладів. Ця система стала відомою як фінансовий капіталізм. Банки ста¬вали професійними накопичувачами капіталу. Корпорації, що на¬прикінці дев'ятнадцятого століття стали домінуючою формою біз¬несових одиниць, діставали можливість одержувати у великих банках довготермінові фонди капіталу, продаючи за сприяння інвестиційних банків свої цінні папери. Банки гарантували роз¬міщення цінних паперів і розповсюджували їх, передаючи, при¬міром, у руки страхових компаній, банків, інвестиційних трастів і приватних інвесторів. Такі банківські заклади мали змогу за¬володіти неординарними важелями економічної могутності зав¬дяки володінню цінними паперами та дії механізму поєднаного директорату. Такий директорат утворюється, коли посадові особи якогось банку е одночасно членами рад директорів конкуруючих фірм.

МОДИФІКАЦІЇ ЧИСТОГО КАПІТАЛІЗМУ

Внаслідок поєднання розмаїтих елементів чисто ринковий капі¬талізм з плином часу трансформувався в те, що можна було б назвати "капіталізмом, регульованим державою". Справді, для опису країн, що були колись суто капіталістичними, в останніх розділах цієї книжки використовується термін "змішана еконо¬мічна система". Складового частиною такої трансформації стало утворення багатих держав, що було наслідком украй нерівно¬мірного розподілу доходу впродовж періоду промислової рево¬люції. Чимраз більше зосередження економічної могутності в ру¬ках кількох людей призвело до крайнощів у поділі на багатих і бідних. У Сполучених Штатах Америки, скажімо, торговельний магнат Маршал Філд упродовж 1890-х років мав дохід приблизно 500 доларів за годину, а от його продавщиці, одержуючи платню від 3 до 5 доларів за тиждень, мали працювати 3—5 років, щоб заробити таку суму . Умови роботи більшості робітників західного промислового світу були прикрими: дванадцятигодинний робочий день і семиденний робочий тиждень були звичайним явищем. Не існувало закону про дитячу працю, і семилітні, а то й менші діти працювали у вугільних шахтах і на текстильних фабриках Сполу¬чених Штатів і Англії.

Занепад індивідуалізму

Ідея суворого індивідуалізму назавжди залишилася перебільше¬но-романтизованою рисою характеру підкорювачів Америки. Цей індивідуалізм, що його добре відтворив Джон Вейн у фільмі "Справжній пісок", пов'язаний з поняттями незалежності, власної ініціативи й особистої відповідальності10. Життя було низкою викликів, що їх треба було зустрічати у всеозброєнні, як це зробив Джон Вейн у кінці фільму, коли він рвонувся в атаку на чотирьох негідників, тримаючи повіддя в зубах і безперервно стріляючи. Ь-Іс держава, а частіше самі люди вершили правосуддя, залишаючи моралізаторство священикам. В індивідуалізмі жила ідея справедливої меритократії", тобто права сильного: людину слід залишити саму на себе, і вона досягне того, на що здатна, завдяки власним здібностям і зусиллям. Поза сумнівом, при цьому будуть переможці й переможені, однак у вільному суспільстві уникнути цього неможливо.На Заході індивідуалізм було до певної міри заміщено ідеєю рівноправності. Занепад індивідуалізму пов'язаний головно з умо¬вами міського індустріалізованого життя. Прагнення окремої осо¬би часто суперечать бажанням груп людей. Незрідка трапляються незгоди, коли хтось тягне в один бік, а група хоче йти в проти¬лежний. Суперечності особи з суспільством стали вирішуватися з урахуванням не тільки якостей особи, а й її групової приналеж¬ності . Та попри все групоцентризм у США виявляється не так чітко, як у Японії, хоча американська культурна орієнтація помітно змінилася.

Держава у західному суспільстві завжди, навіть за часів зеніту капіталізму, відігравала помітну роль. Політика уряду Сполучених Штатів була від самого початку історичного розвитку сумішшю заходів, що забезпечували рівність можливостей для простих людей—наприклад, можливість навчання за рахунок держави—і щедре сприяння тим, хто знав, як зарадити собі самим—скажімо, тим, хто прокладав залізниці й канали. Було встановлено тарифи, що захищали американські ділові фірми від іноземних конку¬рентів. У Франції, де участь уряду в економіці завжди була істот¬ною, багатьма залізницями до 1850-х років володіла держава, що мала також монополію на продаж такої продукції, як алкоголь, тютюн і чай. Державна власність на деякі галузі існувала і в Пруссії.

Депресія 1930-х рр. була, зрештою, каталізатором посилення ролі держави. Навчені досвідом, набутим упродовж депресії, ор¬ганізовані групи робітників, фермерів, торговельних фірм і спожи¬вачів звертались до уряду по допомоіу задля підвищення своїх до¬ходів та гарантування економічної безпеки. Зростання ролі дер¬жави стало головним фактом сучасного західного світу. Критичні рішення щодо виробництва і розподілу стали прийматися не на ринковому майдані, а через політичні процеси.