Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки)

Державні підприємства. Свого часу державна власність у німецькій промисловості була поширеною. Вона зосереджувалась у традиційних для неї сферах—телефонний і поштовий зв'язок, залізничний транспорт і комунальне господарство. Державна влас¬ність поширилася й на інші галузі, як от виробництво алюмінію й заліза, видобуток вугілля, руди, природного газу й нафти, судно¬будування. Держава впливала на промисловість через холдингові компанії, що володіли власністю у вигляді пакетів акцій багатьох компаній. Одна холдингова компанія володіла часткою майна фірм, що виробляли сталь, алюміній і хімікалії, інша—фірм, що добу¬вали чорне й буре вугілля і випускали кокс. Упродовж 1980-х рр. держава продала свою частку власності в автомобільній, метало¬прокатній, хімічній, сталеливарній та інших галузях. Частка її влас¬ності в компанії національних авіаліній Люфтганза знизилася з 80% до 50%, а в галузях залізничного транспорту, зв'язку й пош¬тових послуг держава ще зберігає свою власність .

13 "Сеппапу: йресіаі Зигуеу", ТЬе Есопотізі, Мау 23-29, 1992, р.Ю.

14 "Сеппапу: 5ресіа1 5игуеу", р.Ю.

23'

180Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ

БАНКІВСЬКА СПРАВА

Банківська система Німеччини побудована на змішаних держав¬но-приватних засадах і відіграє органічну роль в успіхах німець¬кої економіки. Німецькі банки, на відміну від американських, за¬безпечують переважну частину інвестиційних капіталів для проми¬словості, що є наслідком високої норми заощаджень у Німеччині та тієї обставини, що німці у своїй більшості віддають перевагу банківським заощадженням замість вкладання коштів у акції та облігації. Німецькі компанії мають вищі значення відношення бор¬гу до власного капіталу, ніж американські. Провідні комерційні банки є набагато могутнішими від їхніх американських відповід¬ників, бо вони є головними акціонерами німецьких корпорацій, а посадові особи банків є членами рад директорів цих корпорацій. За оцінками, німецькі банки прямо чи опосередковано володіють чвертю акцій з правом голосу в кожній четвертій з усіх най¬більших корпорацій Німеччини, а 28% членів наглядових рад цих корпорацій е представниками банків .

Німецький Бундесбанк

Бундесбанк вважається однією з найважливіших установ Німеч¬чини й тим механізмом, завдяки якому було значною мірою досяг¬нуто її економічного успіху. Це єдина з провідних німецьких економічних установ, що е більш незалежною, ніж переважна частина центральних банків інших країн, і виконує більше моне¬тарних функцій, ніж Федеральний резервний банк США16. Цей банк має свої філії в кожній з шістнадцяти земель Німеччини. Він відповідає за емісію грошей, зберігання золотого запасу і резервів іноземних валют та за встановлення офіційних курсів обміну іно¬земних валют. Головними засобами його монетарної політики є такі:

1. Він здійснює контроль за дотриманням комерційними банка¬ми та іншими кредитними установами вимог щодо встановлених законом мінімальних розмірів резервних фондів. Цей контроль є досить ефективним засобом прямого впливу на здатність комер¬ційних банків збільшувати кредитування, бо від них вимагається зберігати в Бундесбанку встановлений законом резерв у вигляді певної суми депозитів.

\У.К.5тузег, ТЬе Есопоту оґ ІЛіііесІ Сеппапу: Соїоязчз аі ІЬє Сгозягоаііз (Меда Уогк: ЗІ.Магйпк Ргезх, 1992), р.84.

Бундесбанк, як і Федеральний резервний банк, що був взірцем для створення першого, не е державним.

Розділ 7. Німеччина181.

2. Бундесбанк через фінансові операції на відкритому ринку може збільшити або зменшити запас ліквідних фондів, доступних банківській системі.

3. Він контролює переоблікові (редисконтні) ставки та ставки, що призначаються на позички за оборотні кредитно-грошові документи. Обсяг редисконтних операцій, здійснюваних комер¬ційними банками, обмежується застосуванням переоблікових квот, що їх встановлюють земельні філії Бундесбанку для відповідної