Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки)

Хімічна промисловість

Хоча успіхи Німеччини були значними в багатьох галузях, вклю¬чаючи виробництво заліза і сталі та важке машинобудування, саме хімічна промисловість є символом німецької могутності й про¬мислового розвитку. Ця промисловість виростала впродовж другої

4 Німеччиною правили нацисти, а ще раніше—кайзерівці.

Розділ 7. Німеччина 175промислової революції, що почалася приблизно 1890 р. і створила сучасний світ . Німці стали світовими лідерами з виробництва ліків, добрив, тканин, а найперше—головної новинки хімічної промисловості—синтетичних фарб. Німецька хімічна промисло¬вість базувалася в Леверкузені на річці Райн, у місцевості, що була зручною для одержання сировини і водного перевезення готової продукції. Німеччина спромоглася створити конкурентну перевагу над іноземними хімічними компаніями, зокрема англійськими, тому що вона робила істотні капіталовкладення у виробництво, розподіл та менеджмент, чого не змогли досягнути іноземні конкуренти. Німецькі університети для роботи в лабораторіях випускали кваліфікованих хіміків. Масове виробництво дало мож¬ливість досягнути економії за рахунок збільшення масштабів, що принесло зниження затрат на одиницю продукції6. Подальше зни¬ження відбулося завдяки економії за рахунок розширення сфери діяльності, що стало наслідком мобілізації організаційних і розпо¬дільних можливостей компаній. Сьогодні найбільші хімічні компа¬нії світу—німецькі7.

Промисловість і банківська справа

Взаємозалежні стосунки між промисловістю й банками поча¬лися перед першою світовою війною і тривають досі. Головною функцією банків до першої світової війни було обслуговування операцій з фінансування промисловості. Банки надавали позички промисловим і комерційним підприємствам, зазвичай на довготер¬міновій основі. До і після війни банки придбали значну власність у вигляді цінних паперів корпорацій. Завдяки цьому банки, контро¬люючи корпоративні акції, були і досі є спроможними здійсню¬вати контроль за рішеннями, що їх приймають корпорації. Полі¬тику цих рішень часто диктують керівники банків, що беруть ак¬тивну участь у роботі рад директорів промислових корпорацій. І навпаки, промислові концерни представлені в радах директорів тих банків, з якими вони мають ділові зв'язки—такі стосунки у формі поєднаних директоратів тривають значною мірою й досі.

Друга промислова революція—та, що створила сучасний світ, — відбувалася головним чином у Сполучених Штатах, Німеччині та Англії й стосувалася галузей виробництва хімічних речовин, бакалійних продуктів, електротехнічної апаратури, сталі та машинного обладнання.

6 АІй-еД П.СЬапДег, 8са1е ап(1 8соре: ТЬе Оуаагаісз оі Іпіічяігіаі СарііаЦзт (Сат-Ьгійде: Нагуакі ипіуегзпу Ргеяз, -1990) , рр. 474—486.

7 У 1990 р. три найбільші німецькі хімічні компанії—БАСФ, Гьохсг і Байєр—мали загальний обсяг продажу в сумі 83 млрд. доларів США.

176Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ

Промисловість і державна власність

Іншим явищем, що мало місце перед першою світовою війною, була певна участь держави у бізнесі. Державна власність на заліз¬ниці, що була започаткована на рівні земель, за часів канцлера Бісмарка розширилася. Держава була власником також поштової, телефонної й телеграфної систем. Змішане державно-приватне во¬лодіння й управління підприємствами існувало в багатьох сферах, включаючи підприємства громадського користування і банки. Змі¬шані відносини існували й продовжують існувати в банківській справі. Райхбанк, центральний банк Німеччини, був у приватному володінні, тобто його акціями володіли приватні особи, проте його адміністрація призначалася державою. Існують також окремі дер¬жавні банки, як от Прусський державний банк. У сфері житлово¬го будівництва земельні й муніципальні власті завдяки застосуван¬ню позичок і субсидій допомагають у побудові житла.

Картелі

Картельна угода є символом зростання німецького експорту і конспективно відображає розвиток монополістичного капіталізму в Німеччині напередодні першої світової війни. Це є угода, за якою фірми, що працюють в одній галузі, встановлюють ціни та поділяють світові ринки. Вони широко використовуються в хіміч¬ній промисловості та галузі товарів тривалого вжитку і мають вер¬тикальну або горизонтальну організацію. Коли 1933 р. нацисти прийшли до влади, вони успадкували економіку, де і в головній, і в допоміжній галузях домінували картелі й синдикати. Прикметою синдикату є зосередження його діяльності навколо єдиного влас¬ника, тоді як до складу картелю входять кілька фірм, що діють спільно з метою встановлення цін та обмеження випуску продук¬ції. Така концентрація економічної влади готувала підґрунтя для економічної структури, створеної нацистами. По другій світовій війні Сполучені Штати Америки зробили в Німеччині те ж саме, що і в Японії,—вони розпустили промислові синдикати і картелі, а також великі банки, що утримували контроль над промисловими фірмами . Проте тут, як і в Японії, відбулося врешті-решт повер¬нення до колишніх структур, за яких великі сектори економіки знаходяться в руках незначної кількості ділових фірм і банків.