Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки)

IV

88 Частина 1. КІНЕЦЬ "ІЗМІВ"

розширенню нерівності в доходах між бідними та багатими і гарантувало багатим незароблений дохід. Виплати процентів і дивідендів нарбстали тільки для тих небагатьох осіб, котрі мали документи на володіння капіталом.

Концентрація влади в руках комуністичної партії

Комуністична партія за комунізму вважається представником інтересів робітничого класу. В колишньому Радянському Союзі вона була єдиним господарем політичної влади і брала участь у всіх етапах економічної діяльності. Скажімо, вибори працівників профспілок звичайно організовувала комуністична партія, а най¬вищі профспілкові посади повністю займали члени партії. В усіх заводах, колгоспах, військових підрозділах і організаціях кому¬ністична партія мала свої місцеві секції або осередки. Під нагля¬дом вищих партійних органів вони домагалися покращення дис¬ципліни і політичної грамотності робітників та спонукали їх до виконання запланованих економічних завдань.

Співпраця

Індивідуалізм, цей один із головних інститутів капіталізму, передбачалося замінити на співпрацю. Вважається, що індивіду¬алізм виховує споживацькі устремління, а це суперечить ідеалові "комуністичної особистості", вільної від подібних антигромадських інстинктів. У комуністичній країні інтереси особи підпорядкову¬ються інтересам суспільства. Комунізм висуває концепцію онов¬лених людей в оновленому суспільстві, що діють у супрязі зі своїми товаришами-співгромадянами, а не конкурують з ними. Така співпраця, як вважається, веде до створення досконалого суспільства, або, як писали на першотравневих плакатах у комуністичних країнах, "Ми будуємо соціалізм". Метою змагання є досягнення політичних і соціальних цілей. На Олімпійських іграх комуністичні країни виступають досить вдало, бо успіх у спорті— Це один із засобів демонстрації переваг комуністичної системи.

Розділ 3. Неринкові механізми: соціалізм і комунізм 89

ПІДСУМКИХоча філософські корені соціалізму і комунізму сягають гли¬бини тисячоліть, сучасні соціалізм і комунізм є продуктами про¬мислової революції. Вона, хоча й принесла чимало корисного, мала ще й свій темний бік: злидні, жахливі умови праці, низька платня, ненадійність доходів. І соїдіалізм, і комунізм обіцяли новий соціально-економічний лад, хоча вони й відрізнялися за ступенем досягнення цього ладу. Соціалісти вірили в побудову нового су¬спільства через еволюційний процес, а комуністи покладалися на революцію, кінцева мета якої—диктатура пролетаріату. Соціалізм став рівноправним учасником демократичного процесу наприкінці двадцятого століття, коли соціалістичні партії здобули більшість на виборах у Франції та Греції. Соціалісти захищають націоналізацію деяких провідних галузей і посилення заходів соціального забезпе¬чення, але залишають практично недоторканими такі капіталіс¬тичні інститути, як приватна власність і ціновий механізм. Кому¬нізм став рівнозначним бюрократичному колективізмові, а дер¬жава, що її репрезентує комуністична партія, приймає всі рішення щодо виробництва і розподілу товарів і послуг.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ

1. Яку роль відіграла ринкова стихія у погіршенні становища робітничого класу Великобританії в минулому столітті?

2. Що таке утопічний соціалізм?

3. Маркс у своєму "діалектичному матеріалізмі" дав тлумачення історії та пояснення існування суспільства. Що означає "діалек¬тичний матеріалізм"?

4. Яка різниця існує між соціалізмом і комунізмом з точки зору марксизму?

5. У чому полягала Марксова трудова теорія вартості? За що можна критикувати цю теорію?