Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки)

22 Прикладом є міністерство пошти і зв'язку.

23 Вони принесли 64% сукупного доходу японського бюджету 1991р.

24 Ргісе \УаІегпои5е, Согрогаїе Тахез: А ЇУогІсІтде Вигуеу, 1990, р. 432.

Розділ 6. Японія 155

Фінансова політикаЯпонія з 1982 р. застосовує доволі жорстку фінансову політику, щоб стримати зростання державного боргу, що складає приблиз¬но 67% її ВНП . Щоправда, активне сальдо зовнішньої торгівлі країн великої сімки з рештою світу дало їм можливість чинити тиск па Японію, аби вона скоротила свій борг стосовно них і ви¬трачала більше коштів на розвиток за рахунок внутрішнього ін¬вестування. У відповідь на це японський уряд прийняв десятиріч¬ний план удосконалення японської інфраструктури, на що плану¬ється витратити 35 млрд. доларів. Фінансова політика Японії поча¬ла надавати більший пріоритет заохоченню внутрішнього розвит¬ку. Пріоритетним завданням бюджету 1991 р. було заохочення капіталовкладень в інфраструктуру, передусім у сільську і транс¬портну. Японська інфраструктура гірша від західної, особливо якщо її якість визначати за відсотком населення, що користується водогоном і каналізацією. Іншим засобом фінансової політики, спрямованим на зменшення виплат відсотків за державним бор¬гом, є обмеження використання державних облігацій для фінансу¬вання урядових витрат.

Соціальне забезпечення

Більшість працівників Японії охоплені однією із шести програм соціального забезпечення. Державний пенсійний план стосується всіх працівників та їхніх родин. Для найманих працівників, дер¬жавних чи приватних, призначено додатковий план: більшість зай¬нятих у приватному секторі беруть участь у програмі пенсійного страхування найманих працівників, яка гарантує допомогу по ста¬рості в розмірі, залежному від заробітків; ще чотири програми, що мають назву "Спілки взаємодопомоги", стосуються державних і деяких приватних працівників. Основна пенсія залежить від програми. Пенсія по старості виплачується щомісяця в однаковій сумі, що залежить від кількості років, коли робилися внески. Вне¬ски надходять від наймачів, найманих та уряду. Допомоги на меди¬чне обслуговування забезпечуються наймачами і зберігаються за найманими після їхнього виходу на пенсію. Старіння населення створює в Японії поважні проблеми, як, зрештою, і в інших розви¬нених країнах.

25 ОЕСО Есопотіс Зигуеуз, ./арап (ОЕСО: Рагіз, 1991), р.50.

156

Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ

Банківська система

Банківську систему Японії можна поділити на кілька інститу¬цій, взаємодію між якими забезпечує Банк Японії. Японські банки поділяються на комерційні, банки довготермінового кредитування і банки, що виконують операції з обміну іноземної валюти. На фінансуванні малих і середніх підприємств та інвестуванні в сіль¬ськогосподарську техніку спеціалізуються деякі приватні фінан¬сові установи. Крім того, існують державні фінансові установи, що доповнюють функції приватних. Серед таких державних фі¬нансових установ—Банк розвитку Японії, Поштово-ощадний банк, Експортно-імпортний банк Японії, Корпорація позик на житло та Корпорація фінансів малого бізнесу. Ці установи у своїй більшо¬сті були створені по закінченні другої світової війни і сьогодні ві¬діграють важливу роль у фінансуванні діяльності держави.

Найбільшими позичальниками коштів у Японії є корпоративні промислові концерни, що домінують у сфері інвестиційної діяль¬ності країни. Найважливішим джерелом заощаджень є приватні особи, що кладуть свої кошти на поштово-ощадні рахунки. Ці кошти разом із коштами державних трастових і пенсійних фондів зосереджуються в державних кредитних установах, про які йшлося вище. Великі та середні японські корпорації беруть по¬зики у приватних японських банках або для мобілізації коштів випускають в обіг акції чи облігації; малі компанії (що звичайно є субпідрядниками великих) одержують більшість своїх позик від уряду через Корпорацію фінансів малого бізнесу.