Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки)

4. Забезпечувати для споживачів значне розмаїття альтернатив¬них джерел пропозиції.

Індивідуалізм

Індивідуалізм належить до низки інституційних цінностей, що притаманні капіталізмові. Крім того, існує соціальний дарвінізм:

життя—це конкурентна боротьба, в якій виграє сильний, а слаб¬кий програє. Індивідуалізм теж породжує конкуренцію, яка в по¬єднанні з соціальним дарвінізмом має забезпечити певну гарантію прогресу завдяки невблаганному процесові еволюції. Індивідуалізм пов'язаний також із рівністю можливостей, тобто з правом кожної особи досягти успіху чи зазнати поразки коштом власних зусиль.

Інститути володіння приватною власністю та індивідуалізму пов'язані між собою з двох точок зору. Володіння приватною власністю, по-перше, стимулює особисту ініціативу, мета якої— досягнення успіху через конкуренцію й тяжку працю, по-друге, надає певну гарантію захисту прав особи від втручання з боку держави. Це означає, що необхідним реквізитом індивідуалізму є обмежена роль держави. Кожна особа повинна мати зверхність над державою, що є уявним утворенням, складеним з окремих людей, котрі вважаються представниками її членів. Отже, ідея індивідуалізму може бути охороною від державної тиранії.

Суверенітет споживача

Важливим інститутом капіталістичної ринкової економіки є су¬веренітет споживача, оскільки споживання вважається головною підставою для економічної активності. Як зауважив Адам Сміт, "споживання—це єдина й кінцева мета кожного виробництва, а інтерес виробника має бути присутнім остільки, оскільки це потрібне для задоволення інтересу споживача" . Суверенітет спожи¬вача передбачає, зрозуміла річ, існування конкурентної ринкової економіки. Споживач має право "голосувати" своїми грошима, пропонуючи їх більше за продукти, що мають більший попит, і менше, якщо попит відсугпій. Зміни пропозиції та попиту відбува¬ються у відповідь на те, як споживач витрачає свої гроші.Змагаючись за долари споживача, виробник буде більше випус¬кати такої продукції, що користується попитом, а ціни на неї ви¬щі, і менше такої продукції, що не має попиту, а ціни на неї нижчі. Виробництво є засобом, а споживання—метою. Виробник, котрий успішно задовольняє запити споживачів, винагороджується вищим грошовим прибутком, що дає йому змогу знову купувати товари й послуги, необхідні для його діяльності. З іншого боку, виробник, котрий не відгукується на потреби споживачів, не зможе довго залишатись у бізнесі.

Свобода вибору поєднана з суверенітетом споживача. Справді, свобода вибору—найкращий захист для ринкового механізму, а заразом вона оберігає споживачів у капіталістичній економіці. Споживачі можуть вільно прийняти чи відкинути все, що вироб¬ляється в ринковому середовищі. Споживач—це король, бо виробництво зорієнтоване врешті-решт на задоволення його по¬треб. Свобода вибору гармонує з економікою, що в неї не втру¬чається держава. При цьому припускається, що споживачі здатні приймати доцільні рішення, а це припущення має сенс в економі¬ці, де панує велика кількість покупців і продавців. Позаяк роль держави незначна, рішеннями споживача щодо придбання управ¬ляє принцип "кавеат египтор", тобто "хай покупець остерігається".

Протестантська трудова етика

Протестантська трудова етика походить від протестантської Реформації сімнадцятого століття й асоціюється з релігійним ре¬форматором Джоном Кальвіном. Кальвін проповідував доктрину спасіння, що узгоджується, як виявилось пізніше, із засадами ка¬піталістичної системи3. За Кальвіном і міністрами-пуританами ранньої Нової Англії, тяжка праця, ретельність і ощадливість—це земні ознаки того, що люди повністю використовують таланти, даровані їм всевишнею волею Бога. Прощення асоціюється з досягненням на цій землі. Отже, праця й економічна вигода набули морального значення. З цієї точки зору праця—це добро для душі, а винагороди на цій землі приходять до тих, хто най¬більше трудиться. Більще того, спасіння на тому світі є винагоро¬дою, що безпосередньо залежить від внеску, зробленого помер¬лою людиною впродовж її життя.

Кальвіністська доктрина праці і спасіння стала невід'ємною час¬тиною ідеології капіталізму. Важка праця купців і торгівців часго приносить доходи, заощадження яких веде до накопичення і вкла¬дення капіталу. Ощадливість—це сутність протестантської тру¬дової етики. З появою ідей Адама Сміта про скупість (чи помір¬ність) та Нассау-старшого про стриманість було встановлено, що ощадливість примножує майбутню продукцію і завдяки зацікав¬леності сама собі забезпечує винагороду.