Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки)

15 Короткий виклад подібної критики Маркса можна знайти в Л/УіШат ЕЬепзІеш, Тоііау'5 Ізтя: Соттшият, Разсіят, Саріїаііат, апс? 8осіа1іят, 71Ь егі. (ЕпдІездооД Сіійї, М.,1.: РгепІісе-НаЦ Іпс., 1973), СЬар. 1. 12

86 Частина 1. КІНЕЦЬ "ІЗМІВ"

Маркс був, можливо, першим, хто спробував пояснити, чому історія складалася саме так, а не просто описати те, що відбува¬лося. Він намагався об'єднати економічну теорію з історією. Він, поза сумнівом, був одним з небагатьох людей того часу, хто зміг це зробити.

Мабуть, найбільшим досягненням Маркса стало те, що він був пропагандистом і натхненником революцій і реформ. Іронія полягає в тому, що Маркс заперечував вплив ідей на історію і натомість утверджував повновладдя подій, але ж його власні ідеї надихали і провокували людей відтоді, як він їх запропонував. Мабугь, половина населення земної кулі йшла чи хотіла йти за тими, хто проголошував свою вірність марксизмові. Це, звісно, зовсім не означає, що сьогоднішній світ істотно відрізняється від того, що ним би він був, коли б Маркс ніколи не жив. Цілком імовірно, що події, які відбувалися після часів Маркса—як от російська чи китайська комуністичні революції, — сталися б не¬залежно від того, існував Маркс чи ні. Люди на взір Леніна чи Мао, що прагнули до захоплення влади і зміни суспільства, були готові вихопити зі сторінок історії те чи інше ім'я для виправдання своїх дій та збільшення ймовірності свого успіху. Але облишмо ці історичні роздуми—досить просто наголосити, що жодна інша особа, окрім Маркса, не піддала сумніву певні аспекти капі¬талізму.

ІНСТИТУТИ КОМУНІЗМУ

Комунізм в ідеології Маркса вважається заключною стадією економічного розвитку. Це є кінцевий результат розвитку кла¬сового суспільства, де держава вже відмерла і кожен індивід працює за здібностями, а одержує за потребами. Проте сучасний комунізм відійшов від ідеального, або чистого, комунізму, і його не можна вважати навіть перехідною стадією, що її проходить якась країна на своєму шляху до чистого комунізму. На практиці існували різні варіації комунізму—від бюрократичного колекти¬візму колишнього Радянського Союзу до комуністичної системи, доповненої елементами ринкової економіки, що була в колишній Югославії. Всі комуністичні країни підписувалися, чи принаймні робили такий вигляд, під марксизмом-ленінізмом, який забезпе¬чував ідеологічне підґрунтя для різноманітних інституційних ме¬ханізмів, що відрізняють сучасний комунізм від інших економіч¬них систем світу.

Розділ 3. Неринкові механізми: соціалізм і комунізм 87

Економічне плануванняЗавданням економічного планування в комуністичних країнах було розміщення ресурсів згідно зі встановленими центральним органом планування економічними цілями. Не ринковий механізм, а держава, що її репрезентував цей орган планування, визначала і випуск продукції, і її розподіл. Раціональним елементом централі¬зованого планування було уникнення марнотратного викори¬стання ресурсів, що часто спостерігається в капіталістичній системі. Прикладами такого марнотратства є старіння заплано¬ваної продукції, дублювання товарів і послуг, урізноманітнення продукції понад необхідний рівень і демонстративне споживацтво. Ймовірно, планування може сприяти кращому використанню ресурсів, бо в комуністичній системі розміщення ресурсів контро¬люється державою.

З допомогою планування сподівалися забезпечити перевагу су¬спільних інтересів над приватними. Очікувалося, що держава завдяки механізмові планування буде в кращому становищі щодо визначення соціальної собівартості й корисності розподілу ресур¬сів, чого не може зробити ринковий механізм капіталістичної системи. Але вразливе місце планування полягає в тому, що ціни, які є невіддільною частиною ринкового механізму за умов капі¬талізму, ніколи не були складовою частиною планування і не виконували функцію раціонального розподілу. Внаслідок цього прийняття рішень за умов економічного планування було занадто довільним.

Державне володіння власністю

За комунізму більшою часткою власності володіє держава. Зем¬ля і капітал—теж власність. До праці дещо інше ставлення: вва¬жається, що це єдиний засіб виробництва, здатний створювати вартість. Оскільки засоби виробництва належать державі, мається на увазі, що власники й робітники—це одні й ті ж люди, а тому не повинно бути антагонізму між працедавцем (державою) і найма¬ними працівниками (робітниками).

Мета державного володіння власністю проста. Серед усіх капі¬талістичних інститутів приватне володіння власністю розглядалось як інститут, що несе найбільшу відповідальність за вади капіта¬лізму. Приватна власність була відповідальною за поділ суспільст¬ва на два ворожі класи—буржуазію і пролетаріат. Буржуазія конт¬ролювала землю й капітал і експлуатувала робітників, привлас¬нюючи їхню додаткову вартість. Успадкування власності сприяло