Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки)

108

Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ

РИС.4.1. Ромб Портера щодо національної конкурентної переваги.

Вершина 1

Вершина 4

Вершина 2

Вершина З

4. Стан додаткових чинників. До них належать природні ресур¬си, освіта і фаховий рівень, а також рівень оплати праці та інфра¬структура.

Ще два інших чинники—випадковість і уряд—теж відіграють важливу роль. Випадкові події, непідвладні компаніям—як от вій¬ни чи ембарго, — можуть змінити структуру галузі на користь або на шкоду країні. Прикладом є друга світова війна, що збагатила американську промисловість завдяки стимулюванню досліджень і розробок, що їх фінансував уряд. Чимало виробів було випущено у післявоєнний період набагато раніше, ніж вони могли бути випущені за інших умов. Уряд може посилити або послабити національну перевагу. Досконалим зразком цього е Японія. Уряд і ділові кола Японії підтримували тісні робочі стосунки, починаючи з минулого століття. Японська економічна політика застосовувала податкові пільги і розмаїття інших заходів для стимулювання за¬ощаджень і накопичення капіталу.

Конкурентна перевага, що грунтується лише на одній або двох вершинах ромба Портера, зазвичай виявляється нежиттєздатною, бо глобальні конкуренти можуть легко перебороти її. Приміром, країна, що покладається на нижчу вартість робочої сили як на перевагу, може бути "підтята" іншою країною, іцо має ще нижчу

109

Розділ 4. Порівняльний аналіз капіталістичних систем

вартість робочої сили. Усі чотири вершини ромба мають працюва¬ти разом. Всі сторони ромба сприяли Сполученим Штатам у 1950-1960-х рр.—світовий попит, масове споживання, масовий марке¬тинг, масс-медіа (включно з радіо та телебаченням) і невисокі ціни на товари широкого вжитку, як от побутова техніка. Але часи змі¬нилися, і Сполучені Штати більше не посідають панівного стано¬вища у світі. Японія й Німеччина зібралися на силі, і залишається спостерігати, котра з цих трьох світових потуг врешті-решт до¬сягне тріумфу.

Порівняння Сполучених Штатів, Японії та Німеччини

Сполучені Штати, Японія та Німеччина розмістились на ромбі приблизно однаково. Переваги, що їх мали Сполучені Штати в 1950-1960-х рр., значною мірою втрачені, частково в результаті самовпевненості. Вони втрачають свою здатність створювати особливі чинники, що ведуть до конкурентних переваг. Прикла¬дом є освіта. І Німеччина, і Японія мають більш кваліфіковану ро¬бочу силу. Рівень відсіву з середньої школи у Сполучених Штатах становить майже 25%, тоді як у Німеччині — 3%, а в Японії—2%. За міжнародними математичними й науковими тестами і німецькі, і японські старшокласники набирають значно вищі бали порівняно з американськими. Така ж ситуація і щодо випробувань за інши¬ми показниками досягнення успіху. Крім того, замість спробувати боротися з конкурентами, компанії США вважають за краще ку¬пити їх, або, якщо конкуренти закордонні, просять уряд встанови¬ти квоти чи інші імпортні бар'єри.

Але і Німеччина, і Японія мають власні проблеми29. Нечастими стали великі комерційні та наукові прориви німецьких фірм. Робочі тижні стали коротшими, а наголос робиться на інших житгєвих інтересах30. Сфера міжнародних послуг, де СІ І ТА по¬сідають міцні позиції, у Німеччині розвинена недостатньо, і вже з'являються ознаки зменшення кількості довготермінових кон¬трактів німецьких менеджерів та інвесторів. Японія також має свої проблеми. Вади властиві й її системі освіти, особливо на уні¬верситетському рівні, де зміст курсів має бути розширений і піднесений на вищий щабель31. Японська система оптово-роздріб¬ного розподілу перешкоджає просуванню до міжнародного успіху.