Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки)

Сучасний соціалізмСучасний соціалізм, на противагу утопічному, зароджувався впродовж періоду промислової революції. Він розвивався як рух соціального реформаторства на знак протесту проти темного боку промислової революції. Роберт Оуен, перший англійський соці¬аліст, аналізував утопічний соціалізм і в його межах розвинув схему соціального оновлення: змінюйте суспільство, і ви зміните людину. Він вважав, що справжнє щастя полягає в тому, щоб робити щасливими інших . Оуен, на відміну від решти соціальних реформаторів, мав кошти на втілення в життя свого плану соці¬ального оновлення. В 1800 р. він відкрив у Шотландії в Нью-Ла-нарку текстильну фабрику, скоротив робочий час до 10.5 годин на день і збільшив платню . Він не приймав на роботу дітей віком до 10 років. Для дітей робітників фабрики передбачались навчання й ігрові майданчики. Експеримент приносив гроші, і Оуен зміг по¬дати до парламенту проект закону про фабричну реформу, що його було прийнято. Одначе власники інших фабрик не бажали застосовувати подібні заходи, і подальші експерименти Оуена не мали успіху. Він переїхав до Сполучених Штатів і в Індіані ство¬рив комуну під назвою "Нова гармонія". Але й тут його спроби створити досконалу спільноту також виявилися невдалими.

В Англії соціалізм перетворився на політичний рух у середині минулого століття. Вирішальним чинником цього було масове безробіття, викликане спадом виробництва. Постійне повторення спадів було однією з головних вад капіталізму. Безробіття і робіт¬ничі бунти в Англії та інших країнах виникали дедалі частіше, що формувало організований рух робітничого класу. Цей рух здобув підтримку з боку професійних спілок та інтелектуалів, котрі не належали до робітничого класу, але відчували, що економічну й політичну структуру суспільства слід реформувати на користь робітників. Стався розкол між марксистськими і немарксист-ськими соїцалістами, причому перші пропагували класову револю¬цію та ліквідацію сучасного соціального і політичного ладу, а другі вірили в проведення економічних, політичних і соціальних реформ у межах дійсної системи. Політичні партії, цю репрезентували точки зору марксистів і немарксистів, були утворені у Франції та Німеччині біля 1900 р.

ІНСТИТУТИ СОЦІАЛІЗМУ

Соціалізм виріс у життєздатну політичну силу Західної Європи наприкінці минулого століття і продовжував розвиватись упро¬довж нинішнього. Соціалістичні партії опанували контроль над урядами Франції та Греції внаслідок виборів 1981 р. Та сьогодні соціалізм більше не є істотною політичною силою. Існують деякі інституційні механізми, що ними соціалізм відрізняється від капіталізму й комунізму. Ці механізми є модифікацією більшості інститутів капіталізму, бо соціалізм розвивався як противага до деяких найгірших зловживань капіталізму.

Прива тна власність

Згідно з ідеалами соціалізму, право на приватну власність має бути обмежене споживчими товарами, а виробничі цінності, зем¬ля і капітал у принципі мають належати суспільству в цілому. Сьо¬годнішні соціалісти стверджують, що суспільна власність на засоби виробництва має бути обмежена землею і капіталом, які вико¬ристовуються у великомасштабному виробництві. Скажімо, соці¬алістичний уряд колишнього прем'єра Франсуа Міттерана пропо¬нував націоналізувати кілька французьких банків (найважливіші з них вже були націоналізовані) і деякі з важливих галузей, як от виробництво алюмінію. Держава володіє однією автомобільною компанією (Рено), але іншою (Пежо)-ні.

Соціалісти у своїй більшості могли б дозволити приватним особам володіти й управляти невеликими фермами, магазинами, ремонтними майстернями. А дехто з них навіть сгверджує, що окремі підприємства, які задовільно працюють за умов приватної власності і не надаються до державного володіння й управління, слід залишити у спокої—хай працюють у приватних руках. Тобто сучасні соціалісти не зберігають чисготу ідеалів соціалізму, коли йдеться про право володіння приватною власністю.

Система ціноутворення

Як вважають чимало соціалістів, в ідеальній соціалістичній системі можна зберегти гроші та власну систему ціноутворення, але не слід у такій значній мірі, як за капіталістичної системи, покладатися на зміни цін та цінові співвідношення у прийнятті важливих економічних рішень. Рішення щодо асортименту та кількості товарів, зокрема товарів широкого вжитку, мав би вино¬сити уряд. Соціалісти критикують ціновий механізм ринкової еко¬номіки головно за те, що ціни не відбивають неринкових потреб людей, як, скажімо, прагнення до економічної захищеності. 1 ніяк не можна через ціновий механізм врахувати негативні потреби7. Крім того, особи з великими сумами грошей можуть висловити свої бажання через ціни, внаслідок чого ресурси перемістяться па виробництво товарів, що їх більшість споживачів не може собі дозволити. Соціалізм міг би перерозподілити виробничі ресурси для задоволення насамперед основних потреб усіх людей, замість відносно менш важливих потреб тих небагатьох, котрі мають великі доходи.Приміром, може бути чимало людей, котрі були б дуже втішені, коли б вони могли запобігти друкуванню і продажу порнографічних: книг або виробництву і продажу сигарет. Вони були б щасливі заплатити певну ціну для одержання такого задоволення цих своїх "негативних" прагнень, коли б таку можливість було їм нада¬но. Але, здається, не існує жодного способу врахування таких негативних прагнень черг і ринковий механізм, окрім урядового указу.