Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки)

Експортно-імпортний банк. Японський Експортно-імпортний банк надає експортерам японської продукції довготермінові пози-

158 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ

ки за дотаційними процентними ставками. Скажімо, було надано позики для будівництва танкерів, текстильного устаткування та залізничних вагонів, а також для фінансування проектів на зразок розробки родовищ залізної руди в Індії та будівництва текстиль¬них фабрик у Південній Америці. Крім того, цей банк надає фінансові й боргові гарантії з метою залучення до Японії інозем¬них капіталів. Для стимулювання економічного розвитку в Півден-но-Східній Азії уряд заснував спеціальний банківський рахунок під назвою "Об'єднаний фонд розвитку Південне-Східної Азії". Кошти для цього рахунку надходили з державного бюджету. Пізніше цей фонд остаточно трансформувався в незалежну корпорацію, що нині фінансує довготермінові інвестиції в даному регіоні.

Баяк розвитку Японії. Ще однією важливою державною фі¬нансовою установою є Банк розвитку Японії. Банк надає базовим вітчизняним галузям довготермінові позики під низькі процентні ставки. Котролюючи кредитні фонди, що перебувають у розпоряд¬женні офіційних фінансових установ на зразок Банку розвитку Японії, уряд спроможний певною мірою контролювати державні інвестиції. Завдяки цьому уряд може впливати на політику інвес¬тування з урахуванням державних економічних планів.

Іншою фінансовою установою, що нею безпосередньо володіє і керує держава, є Корпорація фінансів малого бізнесу, котра надає довготермінові позички малим підприємствам, фінансування яких через звичайні фінансові установи наштовхується на труднощі. Державна Корпорація фінансів сільського, лісового і рибного гос¬подарств надає довготермінові пільгові позички сільськогоспо¬дарським кооперативам і приватним фермерським господарствам для інвестування в сільськогосподарську техніку. Кредитні фонди для обох цих корпорацій надходять із національного бюджету та з прибутків від інвестування в цінні папери і позик до запитання.

Міністерство пошти і зв'язку (МПЗ). Воно є головною ощад¬ною установою Японії із загальною сумою заощаджень понад трильйон доларів. Кожна домогосподиня в Японії заощаджує за посередництвом поштової служби, передаючи свої заощаджені кошти поштареві своєї дільниці для внесення на власний рахунок на пошті. Далі ці кошти йдуть на інвестування таких урядових агенцій, як Банк розвитку Японії. Та функції МПЗ далеко ширші:

крім накопичення заощаджень, воно також регулює і структурує японську телекомунікаційну промисловість.

Монетарна політика. Банк Японії для контролю за обсягом кредитів і грошей використовує три засоби—політику банківських

Роаділ 6. Японія 159ставок, вільноринкові операції та вимоги до резервних фондів. Політика банківських ставок зводиться до збільшення чи змен¬шення облікових і процентних ставок. Зміна цих ставок є найваж¬ливішим засобом японської монетарної політики, тому що комер¬ційні банки розраховують передусім на позики від Банку Японії, а підприємства, у свою чергу, розраховують передусім на позички від цих банків, фінанси взагалі і наявні банківські фонди зокрема надто чутливі до зміни облікових і процентних ставок на векселі комерційної та експортної торгівлі, банківську заборгованість і забезпечені позики загального призначення. Крім того, Банк Японії може встановлювати для кожного банку максимальну вели¬чину позики, а в разі її перевищення—застосувати штрафну став¬ку або відмовити у видачі позик.

Вільноринкові операції стримуються відсутністю в Японії добре розвиненого ринку капіталів і як засіб монетарної політики не мають істотного значення. Встановлені законом вимоги до резерв¬них фондів значно нижчі від стандартів інших великих країн щодо цих вимог, і маніпуляції ними з боку Банку Японії є лише додатко¬вим засобом монетарного контролю.

Стосунки працівників з адміністраціями

Прикметною ознакою японських професійних спілок є те, що вони, як правило, діють у межах компанії. Типова японська проф¬спілка об'єднує працівників окремо взятої компанії або навіть окремого її виробничого підрозділу незалежно від посади. При¬близно чверть японської робочої сили належить до профспілок, кожна з яких не надто тісно пов'язана з однією із чотирьох цен¬тральних робітничих організацій. Проте ці організації мають не¬значний вплив на спілки компаній, і саме ці останні укладають угоди з працедавцями. Переговори між працівниками й адміні¬страцією проводяться на кожному підприємстві; щоправда, це від¬бувається в контексті своєрідних японських трудових традицій, що відрізняються від традицій багатьох інших країн.