Інфаркт міокарда (біохімічні маркери)

(таблиця 2)

Основні захворювання і стани, при яких виявляється підвищення сивороткової активності АсАТ і ЛДГ. (крім ГІМ)

• Захворювання й ушкодження скелетних м`язів (прогресуюча м'язова дистрофія, травми, опіки, фізичне навантаження, дерматоміозіт).

• Захворювання печінки (гострі і хронічні гепатити, цироз печінки, токсичні ушкодження).

• Захворювання кровотворної системи, (деякі форми анемій і лейкемічних станів)*.

• Виражений внутрішньосудинний гемоліз чи гемоліз еритроцитів іn vіtro*.

• Оперативні втручання, особливо з застосуванням гемотрансфузії і штучного кровообігу.Шок, гіпоксія, гіпертермія, набряк легких.

• Алкогольні інтоксікації.

• Лікарські інтерференції.

• Інфекційний мононуклеоз.

• У деяких випадках неопластичних процесів, гострих панкреатитів, інфекційних захворювань, ниркових захворювань, патології вагітності.

* У більшому ступені - гіперферментамія ЛДГ

КФК (креатінфосфокіназа) - специфічний фермент м'язової тканини (скелетний і серцевий м'язи, гладком"язові клітини). Слід зазначити, що в серцевому м'язі питома активність КФК трохи нижче, ніж у тканинах скелетних м'язів. З огляду на різницю в обсязі скелетного і серцевого м'язів можна постулювати високу частоту гіперферментемії КФК при різних видах ушкодження скелетної мускулатури.

Представлений у табл.3 список основних захворювань і станів, що супроводжуються підвищенням сивороткової активності КФК, досить переконливо свідчить про можливі труднощі в інтерпретації цього показника.

(таблиця 3)

Важливо відзначити, що діагностична значимість КФК залежить від методу визначення ферменту. В даний час єдиним прийнятним методом аналізу каталітичної активності ензима є так названий оптимізований, активований (із введенням у реакційне середовище донорів сульфгідрильних груп) кінетичний метод визначення.

Співвідношення ЛДГ1/ЛДГ2, гідроксібутиратдегідрогеназа.

Історично, ізоферменти ЛДГ (співвідношення ЛДГ1/ЛДГ2) - перший міокардіальний маркер з високою кардіоспецифічністтю [1, 6]. Органоспецифічність ізоферментів ЛДГ обумовлена їх різним процентним співвідношенням в окремих органах і тканинах. У серцевому м'язі преважає співвідношення ЛДГ1>ЛДГ2, тоді як у сивороткі крові ЛДГ2>ЛДГ1. При ГІМ з ушкоджених кардіоміоцитів у кров проступає ЛДГ1>ЛДГ2, що і змінює співвідношення ізоензимів у сивороткі крові хворих.

Класичним методом визначення співвідношення ізоферментів був і залишається електрофорез на різних середовищах (агароза, ацетатцелюлоза, поліакріламідний гель). Були також використані й інші методи тестування ЛДГ: використання як субстрат альфа-гідроксібутірата (гідрооксібутіратдегідрогеназа - ГБДГ); маючи велику спорідненість до Н-субодиниць ізоферментів ЛДГ. Однак цей тест не має істотних переваг перед заг. ЛДГ у плані діагностичної специфічності і чутливості.