Інфаркт міокарда (біохімічні маркери)

4. Критеріями діагностичної ефективності того чи іншого маркера є:

а) діапазон діагностичної значимості, тобто період часу, протягом якого визначається підвищений, "патологічний" рівень обумовленого маркера;

б) "маніфестність" прояву патологічного значення показника, тобто ступінь його збільшення щодо рівня нормальних значень (як правило, щодо верхньої границі цього рівня)

5. Діагностична цінність тестів також залежить від:

а) вибору аналітичного методу їхнього визначення;

б) рівня забезпечення контролю якості при проведенні їхніх досліджень

6. Найбільше "уразливе" місце в біохімічній діагностиці ГІМ у рамках застосування "традиційних" тестів - їх незадовільна діагностична специфічність. Вона залежить, у першу чергу, від топічної, у даному випадку міокардіальної специфічності того чи іншого білкового маркера.{A}

{B} Рівень активності сивороточних ферментів у здорових осіб, час початку підйому, досягнення максимальних значень у хворих ІМ суттєво залежать, зокрема, від метода опреділення активності і біохімічної індивідуальності пацієнта. Для об”єктивної оцінки отриманих результатів в лабораторії рекомендується мати власні цифри нормальних значень.

При виборі ферментативного тесту необхідно співставляти час, що пройшов від моменту появи клінічних ознак ІМ у конкретного хворого, з часом початку підвищення и нормалізації активності даного ферменту у інфарктних хворих (орієнтовні ¬ строки вказані в скобках). Так, наприклад, немає ніяких підстав для дослідження активності КФК - МВ або концентрації міоглобіна в сивороткі крові пацієнта, госпіталізованого через 10 днів після одиночного больового приступу.

При поступленні хворого в стаціонар в ранні строки після появи клінічних ознак ІМ бажано визначити активність декількох ферментів (КФК, ЛДГ, АсАТ, КФК - МВ, ЛДГ 1 - 2), в том числі і тих, активність яких, виходячи із строку поступлення, не підвищена, навіть при наявності ІМ (табл. 3.2). Ціллю такого дослідження являється вияснення “вихідного” (фонового) рівня ферментемії сиворотки крові пацієнта. Наявність даної інформації забезпечить в подальшому можливість об”єктивної оцінки індивідуальної динаміки результатів ферментних тестів (11).Оптимальний набір лабораторних тестів для обстеження пацієнтів з первинним ІМ повинен включати визначення АсАТ, ізоформ ЛДГ і один з тестів на вибір (КФК заг., КФК - МВ, міоглобін, міоспецифічний тропонін Т).

Найбільш високу діагностичну значимість підвищення ЛДГ1 має в перші 16 — 20 г ІМ, коли загальна активність ЛДГ не перевищує норми (11). Підвищення активності ЛДГ1 вище 200 МО/л на протязі перших 3х діб після появи болі дозволяє діагностувати ІМ в 96 % випадків і з такою ж вірогідністтю виключити даний діагноз. Діагностичними критеріями являються не лише збільшення вмісту в сивороткі крові ізоферментів ЛДГ1 - 2, але і зміни відношення ЛДГ1/ЛДГ2. У хворих ІМ воно складає 0,76 і вище проти 0,45 — 0,74 у здорових осіб. Чутливість даного показника як діагностичного тесту на гострий ІМ складає 95 %, а специфічність — 90 %; по діагностичній ефективності він наближається до визначення КФК - МВ. Інші автори надають перевагу визначенню відношення ЛД1/ЛДГ4 і ЛДГ1/ЛДГзаг. Так, ЛД1/ЛДГ4, у хворих ІМ підвищується в 1,7 рази через 36 г від початку больового приступу, в той час як у пацієнтів з серцевою недостатністтю і неміокардиальним інфарктом воно не змінюється на протязі 108 г.

При аналізі результатів тестів необхідно пам”ятати про те, що підвищення активності ЛДГ1 - 2, концентрація міоглобіна не являється абсолютним діагностичним критерієм ІМ і можуть мати місце у хворих з гострою коронарною ішемією без формування ділянок некрозу міокарда. В цьому випадку максимальне значення активності перевищують нормальну величину не більш ніж у два рази, а нормалізація настає протягом 10 – 12г [1]. У деяких хворих із тромбоемболією легеневої артерії визначається невелике, швидкоплинне підвищення активності сивороткової КФК і ізоферментний профіль ЛДГ, типовий для гострого ІМ.

Додатковим критерієм для постановки діагнозу ІМ зі збільшеною активністю КФК і АсАТ є величина відношення КФК/АсАТ. Якщо це відношення більше 14, 20 і 25 при активності КФК до 1200 МО/л, 1201 - 2000 МО/л і вище 2000 МО/л, відповідно, то з вірогідністтю 95 % можна говорити про наявність ІМ у пацієнтів [15].