Усна народна творчiсть як основа розвитку української лiтератури

... З ума не йдуть знедоленi народи, —

Їм я вiддав усi чуття мої.

Серед ясних, золочених просторiв

Я бачу люд без житнього шматка...

Блакить ... пташки ... з-пiд соловйових хорiв,

Мов нiж, вража скрiзь стогiн мужика.

Взiрцем поета-громадянина, поета-борця Грабовський вважає Тараса Шевченка, поезiя якого, за словами Павла Арсеновича, "перейнята свiтлими iдеалами правди i братерства". На пiдтвердження своєї митецької позицiї Грабовський пише у статтi "Дещо про творчiсть поетичну": спiвець мусить бути "свiдомий своєї високої задачi не триндикати без пуття — а робити гуртову суспiльну роботу, вживаючи своєї кебети та знання, бо в противнiм разi на якого гаспiда вiн потрiбний?"

... Лiтературне сьогодення пропонує нам, сучасним читачам, позна-йомитися з новими поетами — модернiстами, що випробовують себе у словесному штукарствi та вiдстоюють принцип вiдокремлення поезiї вiд народних iнтересiв, полiтики, вiд суспiльних потреб. На мою думку, їм просто бракує усвiдомлення того, що в серцi лише справжнього письменника "озветься свiт з турботами всiма".

Лiрика Павла Грабовського - це щось особливеНебагато прожив вiдомий український поет-борець, але став широко знаний у письменницьких колах i в народi. Вiдiрваний вiд рiдної землi, в якутськiй тундрi вiн зберiг свою любов до милої України. Протягом життя, незважаючи на дiйсно страдницький земний шлях, П. Грабовсь кий створив багато громадянських, iнтимних поезiй. Розглядаючи вiршi цього поета, розумiєш, що вiн мав велике серце, в яке намагався вмiстити горе iнших людей i разом з ними пережити скрутнi для них часи.

Саме таким нещасним, знедоленим людям присвячено поезiю "Швачка". Хоч вiрш невеликий, але вiн має потужний антигнобительський пафос.

У центрi твору швачка — жiнка, яка неймовiрно важкою працею день i нiч заробляє копiйки для себе. Цiй наймичцi

Кров висисає оте остогиджене,

Прокляте нишком шиття…,

бо розумiє, що нiчого не заробить на цiй рабськiй роботi, i до того ж нiхто з панiв не оцiнить її працю. А скорiше за все

…паненя, вередливе, зманiжене,

Вишвирне геть на смiття.

Сидить швачка день i нiч за роботою, вiддаючи свої сили i саме життя неробам. Може, у швачки своя сiм'я, свої дiти, але чи цi помiщики-нероби розумiють усi думи i переживання приниженої жiнки?

Бiльшiсть свiдомого життя П. Грабовський провiв у тюрмах Росiй-ської iмперiї як полiтичний в'язень. Багато рокiв просидiв поет у в'язницях Схiдного Сибiру. Житель благодатної України, П. Грабовський тяжко потерпав вiд суворого клiмату Сибiру та вiдiрваностi вiд рiдних йому людей. Залишилися тiльки сни, в яких поет мiг полинути до улюбленого краю i знайомих. Цьому i присвячена поезiя П. Грабовського "Сон". Однiєї ночi поету наснився рiдний край:

Зелений гай, пахуче поле