Усна народна творчiсть як основа розвитку української лiтератури

Немного лет тому назад,

Там, где, сливаяся, шумят,

Обнявшись, будто две сестры,

Струи Арагвы и Куры,

Был монастырь.

Та час вiд часу у цьому чудовому музичному багатоголоссi звучать трагiчнi ноти. Вони звучать все частiше й частiше, i ось сумний, сповнений почуттям глибокої печалi голос флейти продовжує розповiдь:

Я вырос в сумрачных стенах

Душой — дитя, судьбой — монах.

Я никому не мог сказать

Священных слов "отец" и "мать".

Серце стискається вiд почуття самотностi й невимовної туги. Ця туга душi живої, трепетної, сильної, вiльної. I не збагнеш, чи це тужливi трагiчнi звуки ллються одним за одним, як сльоза, чи це сльози, що скочуються по щоцi, одна за одною, як звук за звуком.

Та раптом розкотистi акорди рояля розривають цю сумну мелодiю флейти. Ударив грiм, сяйнули блискавки! Вони освiтили темряву, порушили тишу ночi. I враз виникли фантастичнi обриси гiр, а на їхньому тлi струнка постать юнака, який, простягнувши руки назустрiч блискавкам, здавалось, вiтає громи, вiтри, гори.

О, я как брат

Обняться с бурей был бы рад!

Глазами тучи я следил,

Рукою молнии ловил…

Менi хочеться саме тут, на цих акордах зупинити музику. Бо далi… Далi буде багато мелодiй-подiй. А останньою буде мелодiя смертi. Смерть юнака, який так i не змiг вирватись на волю, у казковий свiт рiдних гiр. Та я не можу примиритись iз таким кiнцем, бо сприймаю Мцирi вiчно живим i вiльним, як вiчно живi i вiльнi Кавказькi гори, громи, блискавки i музика.

Таємничий i пригодницький свiт новел Едгара По

Едгар Алан По — вiдомий американський письменник та критик. Саме вiн ще у ХIХ сторiччi започаткував детективний жанр i створив передумови виникнення ще двох жанрiв — психологiчного оповiдання та наукової фантастики.На початку своєї творчої дiяльностi Едгар По прославився як поет, але i в його прозаїчних творах є багато поетичного, а саме — їхня психологiчнiсть та емоцiйнiсть, у тi часи не дуже характернi для прози. Iншою важливою ознакою його новел є надзвичайно правдоподiбна розробка неправдоподiбних сюжетiв, яка досягалася через вiдтворення дуже точних деталей, як зовнiшнього плану, так i подробиць психологiчних реакцiй героїв, а також логiчнiсть їх побудови.

Письменник змушує нiби на власнi очi бачити то страхiтливий напiвзруйнований будинок iз трiщиною на фасадi ("Падiння дому Ашерiв"), то маятник, що повiльно спускається зi стелi ("Колодязь i маятник"). Вiн здатен примусити читача подивитися на довколишнiй свiт короткозорими очима героя "Окулярiв", вiдчути себе iграшкою безжальних мiстичних сил разом iз героєм новели "Чорний кiт", або вiдтворити сходинки логiчної побудови розмiрковувань Леграна ("Золотий жук") чи Дюпена ("Вбивство на вулицi Морг", "Таємниця Марi Роже" та "Вкрадений лист"). До речi, у "Таємницi Марi Роже", на вiдмiну вiд багатьох iнших творiв, немає нiчого вигаданого: Едгар По детально вiдтворює обставини реально скоєного гучного злочину i за допомогою логiчного аналiзу пропонує власну доволi ймовiрну версiю подiй. Але твори, присвяченi науковим вiдкриттям i близькi жанрово до сучасної наукової фантастики — "Незвичайнi пригоди деякого Ганса Пфааля" або "Щоденник Джулiуса Родмена" — здаються не менш достовiрними.