Усна народна творчiсть як основа розвитку української лiтератури

Вiн одягнувся як жебрак у лахмiття, назвався Робом Мандрiвником i, вигравши, отримав винагороду — золоту стрiлу, яку подарував своїй коханiй дiвчинi. Але попри те, що приз розбiйникам принести вiн не змiг, виявилось, що у перемоги був свiдок, тому його обрали-таки ватажком i назвали потiм Робiном Гудом. Тодi "всi урочисто поклялися в тому, що, забираючи грошi та речi в багатiїв, вони всiляко допомагати муть бiдним та знедоленим i нiколи не заподiють зла жiнцi".

Робiн Гуд i його друзi виконали цю обiтницю, тому й було складено про них безлiч пiсень i балад.

Люди завжди шанують тих, хто бореться за справедливiсть.

Пригодницькi iнтриги в романi Вальтера Скотта "Айвенго"

Вальтер Скотт був не лише письменником, а й видатним краєзнав цем, дослiдником iсторiї i культури Шотландiї та Англiї, що дiстало вiдображення у його iсторичних романах. До їх написання вiн опублiку вав кiлька збiрок народних балад i кiлька поем, присвячених iсторiї його рiдного краю — Шотландiї, але поетичнi твори заважали йому вiльно втiлювати власнi задуми, висловлювати ставлення до тих або iнших iсторичних подiй або навiть просто широко охоплювати епоху, що зображується, тому письменник зрештою звернувся до прозаїчних форм.

Узятi в цiлому романи Вальтера Скотта змальовують надзвичайно широку панораму героїчної iсторiї Англiї i Шотландiї.Одним iз найважливiших творiв з цього ряду є роман "Айвенго". Його дiя вiдбувається у XII сторiччi. Письменник по-своєму зображує легендарнi часи лицарiв: у нього вони постають як живi люди iз своїми пристрастями, рiзними характерами та цiлями, що при зiткненнi персонажiв i створює сюжет.

Iсторичнi обставини того часу були досить складними. Насамперед тодi мали мiсце нацiональнi суперечки мiж норманами й англосаксами та суперечки соцiального плану, через якi певнi люди шукали порятунку вiд пригноблення у лiсах, як Робiн Гуд. Була присутня i звичайна боротьба за владу всерединi самих норманiв — доки легендарний король Рiчард Левине Серце знаходився у полонi, владу захопив принц Джон.

Звiсно, за таких обставин iнтриги та пригоди виникали у героїв роману цiлком природно, хоча у центрi сюжету опиняється кохання.

Шляхетний лицар Айвенго, що його зрiкся батько-саксонець через те, що вiн служив королю-норману, закохується у вихованку батька — ледi Ровену, на яку покладаються надiї, що вона вiзьме династичний шлюб, чим дасть можливiсть англосаксам позмагатися за владу. Iнший лицар, вже з оточення принца Джона, давнiй суперник Айвенго Брiан де Буагiльбер, програвши на двобої, органiзовує викрадення Седрика Саксонсь кого, ледi Ровени та їхнiх супутникiв, серед яких опинився й важкопоранений Айвенго, й друга головна героїня роману — єврейка Ребека, безнадiйно закохана у Айвенго. Колишнi слуги Седрика Саксонського та сам невпiзнаний король, що потай повернувся в Англiю, об'єднуються

зi шляхетним розбiйником Робiном Гудом, щоб визволити заручникiв. Їм це вдається, але храмовник Брiан де Буагiльбер встигає вкрасти Ребеку, у яку закохався. Хоча для Айвенго вона лише жiнка, що допомогла йому одужати пiсля поранення, цей лицар, ще не вiдновивши до кiнця сили, знову викликає Брiана де Буагiльбера на двобiй, виграти який шансiв майже немає, але здiйснюється "божий суд" — його супротив ник не витримує i помирає сам. Тим часом Седрик Саксонський, побачивши мужнiсть сина i кращi людськi якостi короля Рiчарда, погоджується на шлюб Айвенго i ледi Ровени, тим бiльше, що Ательстан вiдмовляється змагатися за трон. Такий сюжет роману.

Протистояння мiж героями твору не лише зовнiшнє — це одвiчний бiй шляхетностi з пiдлiстю i ницiстю, носiями яких постають паралельно Айвенго i Брiан де Буагiльбер, Рiчард Левине Серце i принц Джон, Робiн Гуд i жорстокий пригноблювач Фрон де Беф. Саме тому протистояння стає ще цiкавiшим, i саме людськi якостi та шляхетнiсть мети дозволяє об'єднатися у боротьбi проти тих, що уособлюють втiлення зла настiльки рiзним особистостям, як Робiн Гуд i король Рiчард. Але усе ж таки письменник не iдеалiзує стосунки навiть мiж кращими героями роману. Наприклад, iсторiя з Ребекою не знаходить щасливої розв'язки — хоча ця дiвчина надiлена автором найкращими якостями, прiрва мiж нею та Айвенго чи iншими лицарями залишається неподоланою. Це надає сумного присмаку святовi перемоги добра над злом, але з iншого боку надає роману бiльшої достовiрностi.

Таким змальовує Вальтер Скотт славнозвiснi давнi часи, сповненi таємниць i пригод, якi нiкого не залишать байдужими.

Запорозький козак Тарас Бульба