Усна народна творчiсть як основа розвитку української лiтератури

Народнiсть поезiї Бернса справдi має глибокi коренi. Так, в основу вiрша "Джон Ячмiнь" покладено народне вiрування про духiв, що живуть у хлiбних зернах. Духи залишають зерна пiд час молотьби, зимують у засiках, а весною повертаються в поле, щоб удихнути життя в зерно, що проростає. Поет переосмислює це вiрування, створює пiсню про невмирущiсть духу народа-хлiбороба. Палким заздравним закликом звучать слова:

Хай родить рiд твiй задля всiх

Потомних поколiнь.Вiршi поета про кохання сповненi грайливої лiричностi й нiжностi. Простi й звичайнi почуття закоханих передаються через образи народнопiсенної поетики, їх поет проголошує найбiльшою життєвою цiннiстю.

Навiть твори соцiально-полiтичного характеру у Роберта Бернса позначенi надзвичайною легкiстю, дотепнiстю й витонченiстю. Така художня манера робила їх надзвичайно популярними. Такою є пiсня "Чесна бiднiсть". Недаремно в ХIХ столiттi її називали "англiйською Марсельєзою".

Любов до рiдної землi була тiєю життєдайною силою, яка постiйно надихала поета. Краса його творiв — у природному й щирому ставленнi до того темного народного життя, що було предметом натхнення поета i джерелом великих його страждань.

Втiлення духу свободи в поемi Михайла Лермонтова "Мцирi"

Уславлення духу свободи є наскрiзною темою творчостi М. Ю. Лермонтова. Кавказький народ, що боровся за свою незалежнiсть, уособлював в уявi поета вiдвагу, честь, благородство i прагнення до волi. Кавказький кинджал у багатьох його поезiях постає символом гордої вольностi.

Кавказький горець — головний персонаж романтичної поеми Лермонтова "Мцирi".

Мцирi зображений автором як полонений. Вiн знає лише одну пристрасть: прагнення свободи. Вiн хоче повернутися в рiднi гори, де воюють його спiввiтчизники. Мцирi бажає дiзнатися "для волi чи тюрми" прийшов вiн у цей свiт. I тюрма, за думкою Лермонтова, не тiльки монастир, в якому перебуває Мцирi, тюрма уособлює собою суспiльний лад, нестерпний лад життя в iмперiї Миколи I.

Це не просто твiр про заточеного в монастирi юнака. "Мцирi" — поема про полоненого горця, який загине, але не скориться росiйсько му самодержцю.

Сюжет твору — трагiчний. Юнак, позбавлений волi, гине далеко вiд Вiтчизни.

Гноблення росiйського самодержавства спрямоване не тiльки на кавказькi народи, воно торкається всiх сфер життя iмперiї.

Це твiр про сучасника Лермонтова, про його однолiтка, про долю кращих людей того часу. Адже й самого поета було позбавлено волi i вiн був змушений брати участь у братовбивчiй вiйнi на Кавказi

Поет змальовує не абстрактну схiдну країну з екзотичною природою. За кожним рядком у поемi постає Грузiя. Поет змальовує середньо -вiчнi храми, гробницi, дивну красу природи цього краю, у творi знаходять вiдображення грузинськi легенди, пiснi й перекази.

Все це засвiдчує велику повагу митця до культури iншої країни, пiдкреслює спiвчуття Лермонтова вiльнолюбним прагненням поневоле них Росiйською iмперiєю народiв.

Поема "Мцирi" належить до низки кращих зразкiв свiтової культури.

Музика поеми Михайла Лермонтова "Мцирi"

Коли дивишся на далекi льодянi вершини Кавказьких гiр, здається, що вони сяють у промiннi сонця. Як менi сподобались твої гори, Кавказе! Твої бурi, твої громи в горах! На пологому схилi самотнє дерево, вiтром, дощем схилене, таємничi мiжгiр'я, де шумить гiрська рiка. Усе так прекрасно в цьому краю! Ось старий, напiврозвалений монастир… I згадується поема М. Ю. Лермонтова "Мцирi". А в серцi починає звучати музика. Серйозна, сумна музика у виконаннi симфонiчного оркестру. Красива мелодiя-розповiдь про гiрськi вершини, мiжгiр'я, Арагву, Куру, фантастичнi блискавки вночi i галявини, освiтленi мiсячним сяйвом: