Усна народна творчiсть як основа розвитку української лiтератури
Складна i трагiчна доля у О. Пугачова. Вiн вiдчував, що повстання зазнає поразки, а товаришiв його легко можна пiдкупити. Романтич ним i поетичним звучанням наповнюється цей образ, коли вiн спiває сумну бурлацьку пiсню про шибеницю. Грiзнi обличчя, злагодженi голоси цих людей, якi були приреченi, викликають захоплення. Пугачов порiвнює себе з орлом, що живе недовго i лише на волi. Заради неї вiдмовляється вiд довгого життя.
Повiсть "Капiтанська донька" стала своєрiдним заповiтом Пушкiна. У неї вiн вiдкрив читачевi свою вистраждану правду про долю ро-сiйського народу, про росiйськi бунти. Як великий гуманiст, вiн вбачав у них нацiональну трагедiю. Тому й народного ватажка Омеляна Пугачова зобразив перш за все як постать трагiчну. З одного боку вiн — справедливий месник, з iншого — жорстокий розбiйник.
Зображення селян у збiрцi Iвана Тургенєва "Записки мисливця"
Збiрка нарисiв "Записки мисливця", завдяки якiй iм'я I. С. Тургенєва стало широко вiдомим у лiтературних колах, вийшла 1852 року. Книга викликала широкий суспiльний резонанс: гнiвний осуд з боку прибiчникiв крiпосництва i схвалення передовими колами росiйської iнтелiгенцiї.
О. Герцен з приводу книги писав: "Нiколи ще внутрiшнє життя помiщицького будинку не виставлялось на загальне висмiювання, ненависть i зневагу". Цi слова найбiльшою мiрою стосуються оповiдань "Бурмiстр" та "Два помiщики".
Iз великою прихильнiстю i доброзичливiстю письменник змальовує непересiчнi типи селян у нарисi "Хорь i Калинич".
Чудовий твiр "Бiжин луг" захоплює колоритними постатями дiтей. Письменник передає мовою хлопчикiв яскравi фольклорнi оповiдi, показує, як у селянському середовищi мiфологiчне мислення витiсняєть ся елементами реалiстичного свiтосприйняття.
Поетичне вiдтворення мандрiвного паломництва як втечу вiд крiпацтва зображує Тургенєв у нарисi "Касян з Красивої Мечi".
Письменник змальовує селян не тiльки як покiрливих рабiв. У нарисi "Вiдлюдник" Тургенєв вiдтворює зростання незадоволення селян своїм злиденним становищем. Голод, безправнiсть, злиднi, побори були оприлюдненi як факти реальної дiйсностi, що змушували селян прагнути знищення крiпацтва.
Нарис "Живi мощi" був уперше надрукований у збiрцi "Складчина" на користь потерпiлих вiд голоду селян Самарської губернiї. Письмен ник показує мученицьке життя жiнки-калiки, здатнiсть її з християнсь кою покiрнiстю i терпiнням приймати тяжку долю i нести свiй хрест.
Тургенєв уперше в росiйськiй лiтературi з великою художньою правдивiстю показав багатство народної душi, талановитiсть простого народу, мужнi характери людей, здатних зберегти почуття власної гiдностi, прагнення розвиватися, вiру в краще життя. Читача приваблює широко вiдтворене життя суспiльства, яскрава галерея чоловiчих, жiночих та дитячих образiв.
Письменник зображує "почуття природи", сприйняття її людьми неписьменними i виявляє, що почуття у них таке ж сильне й красиве, як i у освiчених людей, до яких належить оповiдач. "Записки мисливця" — книга, яка приваблює читача вишуканiстю мови — живопис ною i музичною.
Народнiсть поезiї Роберта Бернса
Поезiя Роберта Бернса зачаровує читача простотою й витонченiстю. Його поетична спадщина дуже багата й рiзноманiтна. Вона складається з пiсень, вiршiв, поем та епiграм.
Надзвичайно велика популярнiсть творiв Бернса на Батькiвщинi була зумовлена єднiстю творчостi поета з народнопiсенними традицiями Шотландiї.
Пiснi предкiв спiвали майбутньому поетовi, коли вiн був ще в колисцi. Хлопчиком вiн рiс серед них, вiдчуваючи високу досконалiсть народнопiсенних образiв. Саме в народнiй творчостi вiн знайшов ту живу основу, спираючись на яку мiг iти далi.
Роберт Бернс став визначним поетом, його пiснi вiдразу знаходили слухачiв серед народу, якi всiєю душею сприймали його поезiю. Цi пiснi звучали йому назустрiч iз вуст женцiв, в'язальниць снопiв, пастухiв.