Шпора з політології

3 типи політичного панування:

•традиційне, засноване на традиції;

•легітимне - рацінально-легальне (правова держава);

•харизматичне (віра в надзвичайні якості, риси правителя) (харизма - дар божий).

Тип бюрократичного функціонера за Максом Вебером це:

•особистість вільна, призначена на посаду на основі угоди;

•призначена на посаду відповідно кваліфікації;

•чітке виконання обов'язків відповідно формальних законів, в чому виявляється лояльність до влади;

•працює на керівній посаді постійно, а не від випадку до випадку.М.Вебера: 1) традиційне лідерство; 2) харизматичнс лідерство; 3) раціонально-легальне лідерство. Традиційне лідерство - це право на лідерство, на¬лежність до еліти, віра у святість традицій Харизматичне лідерство характеризується вірою підлеглих у надзвичайні здібності вож¬дя та його винятковість. Раціонально-легальне лідерство озна¬чає появу у суспільному житті політичного лідера через демок¬ратичні процедури виборів, обумовлених законом.

Типи легітимності політичної влади

М. Вебер виокремив три основних типи легітимності політичного панування: традиційний, харизматичний і раціонально-легальний:

Традиційний тип легітимності влади грунтується на авторитеті традицій і звичаїв. Влада цього типу встановлю¬ється відповідно до традицій і звичаїв і ними ж обмежується.

Харизматичний тип легітимності політичного панування грунтується на вірі підвладних у незвичайні якості і здібності, винятковість правителя. Такий тип притаманний суспільствам з невисоким рівнем розвитку демократії і політичної культури його членів.

Раціонально-легальний тип легітимності політичного панування базується на переконанні підвладних у законності й доцільності встановлених порядків та існуючої влади. За цього типу легітимності органи влади та їхні керівники обираються через демокра¬тичні процедури й відповідальні перед виборцями, правлять не видатні особистості, а закони, на основі яких діють органи влади й посадові особи. Названі типи легітимності політичної влади реально не існують у чистому вигляді. Кожний з них є поєднанням різних типів з переважанням тією чи іншою мірою якогось одного.

3.2.Сутність і типологія політичного режиму

Політичний режим — це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів, усталених відносин державної влади і суспільства, паную¬чих форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства. По-перше, політичний режим на відміну від політичної системи більш адекватно відображає існуючий в суспільстві політичний порядок. По-друге, поняття «політичний режим» підкреслює передусім негативні моменти в розвитку політичного процесу. По-третє, політичний ре¬жим викриває цинізм ідеології і політики правлячої еліти, що пропагують¬ся, розходження між її словами і реальними справами. . Зміст політичного режиму визначається взаємовідносинами між двома політич¬ними субстанціями — владою і свободою. .

Аристотель розділяє політичні режими на два типи — правильні і неправильні. Вони відрізняються між собою своєю цілеспрямованістю: при правильному режимі влада використовується для загального блага(монархія ,арстократія,республіка),а при неправильних — заради власних інтересів певної правлячої групи або особистості.(тиранія,олігархія,демократія)