Шпора з політології

Це антивоєнні, екологічні, жіночі, молодіжні рухи тощо. Вони не є власне організаціями, бо, як правило, не мають сталих довгочасних організаційних структур, певної вну¬трішньої ієрархії, керівних центрів, програмних та статутних документів, фіксованого членства, внесків, що властиво для організацій.

Суспільні рухи є об'єднаннями людей, які відрізняються своїми ідейними засадами й доктринами, цілями і спо¬собами їх досягнення, чисельністю учасників і роллю в політичному житті. В одних випадках вони виступають як чинники світового політичного простору, мають глобальний характер, наприклад міжнародний робітничий рух, міжна¬родний комуністичний рух, міжнародний профспілковий рух, національно-визвольний рух, соціал-демократичний рух, рух неприєднання (до військово-політичних блоків) тощо. Нерідко такі рухи є об'єднаннями політичних партій і грунтуються на засадах морально-політичної, іноді — мате¬ріальної солідарності. В інших випадках суспільні рухи виступають як полі¬тична сила всередині країни, складова її політичної системи. Саме в цьому розумінні суспільні рухи виступають як групи інтересів. Функції груп У політичній системі суспільства групи інтересів інтересів виконують певні функції, до яких належить насамперед функція ар¬тикулювання інтересів, тобто перетворення соціальних прагнень, емоцій та очікувань у певні політичні вимоги. Ці вимоги доводять до владних структур побажання громадян, тим самим залучаючи останніх у політичний процес, робля¬чи їх суб'єктами політики.

Артикулювання інтересів вимагає їх агрегування, тобто узгодження часткових потреб, установлення між ними пев¬ної ієрархії, вироблення на цій основі загальногрупових цілей.

Профспілки Провідне місце серед груп інтересів, виокрем¬лених за соціальною основою, посідають професійні спілки — масові громадські організації найманих працівників, які засновані на спільності їхніх інтересів у процесі праці і мають за мету поліпшення умов життя і праці своїх членів. Жіночий рух заперечує чоловічу монополію на владу в суспільстві .

16.1Поняття та ідейні витоки тоталітаризму

Сучасна політична наука поділяє політичні режими на демократичні та антидемократичні. В свою чергу антидемократичні режими діляться на тоталітарні та авторитарні.

Характерні особливості тоталітарного режиму

Термін "тоталітаризм" походить від латинського слова "totalis", що означає "весь, цілий, пов¬ний". На практиці тоталітарний режим встановлюється в дея¬ких країнах в першій половині XX століття".

Тоталітаризм оз¬начає повний (тотальний) контроль та жорстку регламентацію з боку держави усіх сфер життєдіяльності суспільства та кож¬ної людини засобами збройного насильства:

•влада формується однією людиною або вузькою групою осіб з прав¬лячої еліти

•здійснення політичного панування можливе лише у тому випадку, коли влада спирається на розвинуту каральну систему, політичний терор, тотальну ідеологічну обробку сус¬пільної думки

Умови виникнення тоталітарного режиму:

•тоталітарні режими частіше за все виникають у надзвичайних умовах: зростаючої нестабільності, глибокої еко¬номічної і політичної кризи в суспільстві, необхідності швидкого вирішення стратегічних завдань.

Його встановлення розгляда¬ється як спосіб подолання зазначених проблем та досягнення визначених цілей.

Ознаки тоталітаризму:

1)надцентралізація структур влади, яка має пірамідальну форму, на вершині якої лідер-вождь або группа. Володарююча група не несе відповідальності за свої дії ні перед яким виборним органом, концентрує в своїх руках усю повноту влади, тобто законодавчу, виконавчу і судову владу;