Шпора з політології

Легальність політичної влади означає її законність, зокрема щодо існування самої влади та застосування нею примусу.

Однією особливістю політичної влади є різноманіття її ресурсів, тобто засобів здійснення. Політична влада використовує не тільки примус, а й економічні, со¬ціальні, духовно-інформаційні засоби. При цьому найважли¬вішими засобами її здійснення є правові й політичні норми.

Легітимна влада сприймається народом як правомірна, справедлива і прогресивна. Політичні рішення такої влади здійснюються підлеглими добровільно й ефективно

В політології широко відома Веберівска кон¬цепція правомочності політичної влади або систем панування. Він виділив три типи легітимації влади: легальний, традиційний і харизматичний.

Легальний тип легітимації влади виражається в тому, що усі підкоря¬ються системі законів, що встановлені та застосовуються відповідно до конкретних постійних принципів. Особи, що здійснюють владу, обрані або призначені відповідно до існуючої правової процедури, що підтримується завдяки встановленому правовому порядку.

Традиційний тип легітимації влади спирається на силу традиції як джерело її правоздатності.

Харизматичний тип легітимації базується не на встановлених зако-нах і не на порядку, освяченому традицією, а на харизмі керівника, яким може бути пророк, герой, спритний демагог та ін. Виділяються три типи правомочності політичної влади — ідеологічний, структурний \особистий.

Ідеологічна правоздатність спирається на цінності і принципи, на які посилаються влада і політичний режим

2.1 Основні концепції політ. думки мислителів Стародавнього Світу.

Конфуцій розвивав патріархально-патерналістську кон¬цепцію держави, відповідно до якої держава виступає як велика сім'я. Прави¬тель є «сином неба», його влада має божественне походження.

Будучи прихильником ненасильницьких методів правлін¬ня, Конфуцій закликав правителів, чиновників і підданих будувати свої взаємовідносини на засадах доброчесності. Конфуцій був противником будь-якого насильства Регулювання політичних відносин за допомогою вимог доброчесності у вченні Конфуція різко протиставляється управлінню на основі законів. Негативне ставлення мисли¬теля до законів зумовлено їх традиційно каральним значен¬ням, зв'язком із жорстокими покараннями.

На відміну від Конфуція, який виступав із позицій аристократії, обґрунтовуючи природність і необхідність поділу суспільства на правителів і підданих, «старших» і «молодших», інший давньокитайський мислитель — Мо Цзи , засновник моїзму, розвивав ідею природної рівності всіх людей і обґрунтовував договірну концепцію виникнення держави, в основі якої лежить ідея належності верховної влади народу.

Мо Цзи висунув ідею договірного походження держави та управління.

Ідея єдиної для всіх справедливості і єдиної законодавчої влади була спрямована у Мо Цзи проти свавілля чиновників

З ученням Сократа пов'язані початок переходу політичної думки з дотеоретич-ного на теоретичний рівень і створення політичної етики, Сократ був принциповим прибічни¬ком законності. Основу нормального функціонування держави, її благополуччя він убачав у непорушності законів, підпорядкуванні їм усіх громадян. Владу, засновану на волі народу й державних законах, Сократ вважав царством, а владу, засновану на свавіллі правителя і спрямовану проти народу, — тиранією. Правління тих, хто дотримується законів, він називав аристократією, правління найбагатших — плутократією, а правління всіх — демокра¬тією. При цьому мислитель негативно ставився до участі в управлінні державою більшості народу.