Шпора з політології

Результатом переможної війни українського народу проти польської шляхти було утворення козацько-гетьманської дер¬жави,

Державотворча тогочасна політична думка і практика були спрямовані на розв'язання двох найважливіших і взаємозв'яза¬них завдань: створення незалежної соборної держави в етнічних межах України й запровадження в ній нової моделі соціально-економічних відносин, в основі якої б лежала дрібна (фермер¬ського типу) козацька власність на землю.

Державотворчі процеси в тогочасній Україні визначали такі документи, як "Статті про устрій Війська Запорозького", універ¬сали Хмельницького, яких до нас дійшло понад 400, офіційні листи.

20.2.Сутність політичної свідомості

Політична свідомість займає особливе місце в політичній системі суспільства. Політична свідомість виступає джерелом формування різних державних політичних програм розвитку суспільства, Політичних платформ, маніфестів, декларацій, заяв, звернень політичних партій, громадських об'єднань і рухів.

Політична свідомість має конкретно-історичний характер. Вона відображає певну історичну епоху, економіку, культуру, властиві народам звичаї і традиції.

Структура : політичні теорії (концепції, доктрини, па¬радигми тощо); політичну ідеологію (політична програма полі¬тична декларація, політичне звернення); правові знання і нор¬ми (теорії, конституції, закони, інші нормативні документи); політичну психологію (емоції, почуття, настрої, переживання тощо).

Правові погляди і норми включають уявлення людей про юридичні закони, правила, права; обов'язки громадян, що регулюють полі¬тичні відносини суспільства. За формою і характером впливу на поведінку політичних су¬б'єктів правові норми поділяються на три види: зобов'язуючі, забороняючі і правоздатні.політична пси¬хологія охоплює всю сукупність почуттів, переживань і настроїв індивіда, пов'язаних із його сприйняттям політичної дійсності. Політична психологія являє собою першу і безпосеред¬ню реакцію людей на політичні процеси, що відбуваються в сус-пільстві. На основі глибини і достовірності політичної реальності роз¬різняють науково-теоретичний, емпіричний і повсякденний рівні політичної свідомості. .

Науково-теоретичний рівень. На цьому рів¬ні має місце глибоке проникнення в: сутність політичних явищ і процесів, виявлення причин, чинників і закономірностей їхнього розвитку. Результати наукового пізнання політичної дійсності закріплюються в логічних поняттях, категоріях і політичних теоріях.

Емпіричний рівень політичної свідомості являє собою політичні знання, оцінки і переживан¬ня, що складаються переважно на основі активної участі інди¬віда в політичному житті суспільства. На відміну від теоретичного, даний рівень політичної свідомості відрізняється більшою конкретністю і прагматичністю людськщс уявлень про політич¬ні процеси і явища, про політичні інститути, об'єднання і рухи. Повсякденна політична свідомість виникає з безпосередньо¬го сприйняття індивідом повсякденної політичної практики. Вона являє собою досить-таки велику сукупність політичних знань, ідей, поглядів, реалістичних і утопічних уявлень люди¬ни про політичну сферу життєдіяльності суспільства.

21.1.Нікколо Макіавеллі

У центр світобачення поставив людину, яка у своїй діяльності керується власними інтересами.

Мислитель доводить, що політичні події, зміни в державі відбуваються не з Божої волі, не з примхи чи фантазії людей, а мають об'єктивний характер. Н. Макіавеллі намагається розкрити закономірності сус¬пільно-політичних явищ, з'ясувати причини зміни однієї форми держави іншою, визначити найкращу з них, розгля¬нути проблеми співвідношення влади правителя і народу тощо. Ввів термін statо, тобто «держава». . Державу розглядав як політичний стан сус¬пільства , що характеризується певними відносинами між владою і підданими. .Учений вважав, що державу створили не Бог, а люди, виходячи з потреби спільного блага. Метою держави є забезпечення кожному вільного користування майном і безпеки. Але після того як влада стала спадковою, нащад¬ки вождів все більше відхилялися від справедливості і перейшли до пригнічення народу. Абсолютна влада шидко розбещує як правителів, так і підданих. У результаті монархія перетворюється на тиранію, яка не має права на існування і мусить бути знищена разом з тираном. настає аристократичне правління, з часом воно вироджується в олігархію, яка зазнає участі тиранії. Далі народ вводить народне правління, після чого кругообіг форм держави повторюється.