Шпора з політології
«Повість врем'яних літ» У літописі подаються звістки про діяльність руських князів, про боротьбу з зовнішніми ворогами, про народні постання у Київській Русі. Найважливіша проблема рівності Київської Русі з іншими європейськими державами.
Особлива увага в «Повісті...» приділяється обґрунтуванню законності й необхідності князівської влади. У «Повісті...» не заперечується ідея єдності руських земель, але розглядається вона передусім як духовна, котру забезпечує християнська церква.
«Руська правда» Значна увага у Київській Русі приді¬лялась розробці законодавчих актів, які регулювали суспільні відносини. «Руська правда» Ярослава . Закони Ярослава високо цінували людське життя, честь, осуджували злодіїв та вбивць. Головними цілями співжиття проголошувались особиста безпека і невід'ємність власності. За насильницькі дії визначали особливу плату до казни -штраф, можна було відкупитися грішми. Смертної кари не було. Пильно захищалася власність; за певних умов навіть виправдовувалось убивство злодія. Найтяжчі кари, аж до вигнання з рідної землі, встановлювались за крадіжку коней і підпал Регулювала також майнові відносини між людьми, стосунки між батьками й дітьми.
«Повчання Володимира Мономаха «, «Повчання» містить практичні вказівки щодо керівництва державою, управління підданими, правил поведінки з ними в деяких типових ситуаціях, зокрема під час війни. За політичними традиціями слов'янства князь був не тільки правителем і воєначальни¬ком, а й верховним суддею в державі. .
12.2.Міжнародні відносини й міжнародна політика.Національний інтерес і національна безпека
міжнародні відносини є відносинами між наці¬ями як політичними утвореннями (державами).Міжнародна політика - це комплекс двосторонніх та багато¬сторонніх політичних, економічних, дипломатичних, військо¬вих, культурних, науково-технічних відносин між державами; історично зумовлена форма інтегративних тенденцій, які вини¬кають у процесі розвитку світового співтовариства, а також форми взаємодії між його суб'єктами; сукупність дій політичних суб'єктів у відносинах між державами та на міжнародній арені в цілому. . Вивчення міжнарод¬них відносин передбачає:
- по-перше, аналіз зовнішньої політики чи політичних сто¬сунків між державами;
- по-друге, з'ясування всіх аспектів стосунків між різними суспільствами.
В основі зовнішн. політю: лежать національні інтереси як інтегральне вираження інтересів усіх членів суспільства, що реалізуються через політичну систему.,. забезпечення яких є основним завдан¬ням зовнішньої політики будь-якої держави.
Розрізняють два основних рівні зовнішньополітичних інтересів: рівень головних інтересів і рівень специфічних інтересів. Рівень головних інтересів охоплює зовнішньополі¬тичні інтереси, пов'язані із забезпеченням безпеки й цілісності держави як певної соціально-економічної, полі¬тичної, національно-історичної і культурної спільності, захистом економічної і політичної незалежності держави, утриманням і зміцненням її авторитету в системі міжна¬родних відносин. Рівень специфічних інтересів містить окремі, часткові інтереси держави в системі міжнародних відносин. .
національна безпека — це такий стан держави, який дає їй можливість зберігати свою цілісність і виступати самостійним суб'єктом системи міжна¬родних відносин. Національна безпека — державна політика, скерована на створення внутрішніх і міжнародних умов, сприятливих для збереження чи зміцнен¬ня життєво важливих національних цінностей. Національна безпека означає захищеність життєво важливих інтересів особи, держави й суспільства, державних кордонів, територіальної цілісності, суспільно-політичного ладу, економіки, культури країни від внутрішньої і зовнішньої загрози. Вона має, отже, внутріш¬ній і зовнішній аспекти.
Національна безпека проявляється на трьох рівнях: особи, суспільства й держави.
У змістовному плані розрізняються політична, еконо¬мічна, воєнна, екологічна, інформаційна безпека і безпека у сфері культури як складові національної безпеки.
13.1.Поняття структура політичної діяльності «політична діяль¬ність»- багатоманітність дій людей у сфері політики як у персоналізованих, так і в інституціоналі-зованих формах. Поняття «політична активність» наголошує на певній спрямованості політичної діяльності — спрямо-ваності на вдосконалення або зміну соціально-економічного й політичного порядку, політичних інститутів. .