Шпора з політології

Біхевіористська концепція влади. Цей термін у політології вперше було застосовано наукового аналізу емпірично достовірних фактів політичної поведінки індивідів. При цьому поведінці людей надавали суто політичного характеру.У реляціоністських концепціях влади (реляція — донесення) остання постає як можливість і здатність одних індивідів управ¬ляти процесом прийняття рішень на локальному чи національно-му рівні, без огляду на активний чи пасивний опір інших індиві¬дів чи соціальних груп.Телеологічна концепція влади розглядає останню як резуль¬тат здійснення певних цілей та одержання раніше запланованих результатів.Структурно-функціональна концепція-докт¬риною влада є виявом ієрархічної побудови суспільства та особ¬ливим видом відносин між підлеглими й керівниками.Психологічна концепція влади виходить з того, що ставлен¬ня індивіда до політики зумовлюється психологічним механізмом його особистості. Для прихильників цього напрямку проблема влади — це проблема панування підсвідомості над люд¬ською свідомістю та поведінкою.

Влада в загальному розумінні -.це здатність і можливістьсправляти певний вплив на діяльність та поведінку людей з допомо¬гою відповідних засобів — волі, авторитету, права, насильстваДержавна влада —- це вид політичної влади, що має монопо¬льне право видавати закони, обов'язкові для всього населення, що спирається на спеціальний апарат примусу як на один із засо¬бів для виконання її законів та розпоряджень. Державна влада озна¬чає як певну організацію, так і практичну діяльність для здійс¬нення цілей і завдань цієї організації.

МЕХАНІЗМИ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ПОДІЛ ВЛАДИ В СУСПІЛЬСТВІ

політична влада є неподільною, оскільки вона суверенна. Саме її єдність та неподільність стають гарантами стабільності політичного життя. Водночас політична й державна діяльність з реалізації влади не є однорідною, бо вона виявляється в різних формах: законодавчій, виконавчій та судо¬вій. . ідея поділу влади отримала назву системи «стримувань» і «про-тиваг», що ставала гарантом законності та правопорядку в суспі¬льстві.

Проблема поділу влади стала нині однією з найважливіших проблем удосконалення структури влади в Україні. Поєднання влади є недопустимим

. влада в суспільстві повинна: 1) забезпечувати законні права громадян, їхні конституційні свободи завжди й у всьому; 2) утвер¬джувати право як непорушну основу суспільних відносин і під¬корятися цьому праву; 3) здійснювати економічну, соціальну, ідеологічну та інші функції.

29.1становлення і розвиток інститутів громадянського суспільства в Україні

Сьогодні в Україні тривають дискусії про вплив держави про баланс сил державної влади й суспільства. Значна частина населення вбачає в державі чужу, корумповану силу, не довіру державній владі, хоча і дотримується утопічного погляду, ніби винятково державними засобами можна створити нове громадянське суспільство. Між іншим, це типова утопія, поєднана з надією на мудрого вождя, авторитетного правителя, який, прийшовші до влади, владнає все справедливо й демократично.

Державна влада дійсно може сприяти встановленню грома дянського суспільства, але її можливості обмежені без ініціативи народу "знизу". Особливістю і суперечливістю трансформаційного етапу в Україні є те, що складнощі перехідних процесів зумовлюють зміцнення регулюючої ролі держави, а, з іншого боку, розбу¬дова громадянського суспільства передбачає роздержавлення суспільних інститутів, зменшення державного впливу на них. Треба відзначити, що у нинішній Конституції і згадки немає про громадянське суспільство, на формування якого зрештою має бути спрямований весь державно-правовий механізм. Цей недолік Конституції негативно відбиватиметься на про¬цесі

формування громадянського суспільства, серцевини правової держави. Проголошуючи своє прагнення досягти ідеалів право¬вої держави, не пов'язавши це на конституційному рівні з фор-муванням громадянського суспільства, є стратегічно неприпустимим

29.2.Україна в системі міжнародних політичних відносин Різні можливості України дають їй змогу мати статус великої європейської держави І є власною геостратегічною орієнтацією.

Виходячи з геополітичного положення України, можна виокремити декілька можливих варіантів її зовнішньополі¬тичної стратегії: 1) орієнтація на інтеграцію в євразійський простір; 2) орієнтація на інтеграцію в європейські та євроатлантичні структури (ЄС і НАТО); 3) обрання само-бутнього шляху розвитку, обмеження впливів Росії і країн Заходу на визначення політики України; 4) балансування між Заходом і Росією, використання переваг співробітництва на євразійському і західному просторах5.