Шпора з політології

Ціннісний підхід В.Парето визначив еліту як клас, що складається з людей найбільш продуктивних і здібних у царинах своєї діяльності. Еліту як головний клас він поділяє на правлячу і не правлячу. Правляча еліта включає тих, хто безпосередньо бере участь у правлінні. Не правляча еліта – це інтелектуали, ідеологи, бізнесмени, політики тощо. Серед еліт має місце розмежування на “левів”, які використовують силу, та “лисиць” – експертів з обдурення й спекуляції. Тому для збереження соціальної рівноваги потрібна циркуляція еліт. Учений наголошував на принциповій важливості зміни одного різновиду еліт іншими, на необхідності її якісно-оціночних характеристик. Тим самим він зробив крок у бік ціннісної інтерпретації еліт.

.Таким чином, Г.Москою і В.Парето були поставлені актуальні проблеми структури політичної влади й звернена увага на груповий характер реалізації будь-якої тези про те, що функціонування демократії є неможливим без організації та координації її розвитку з боку еліти. Це стало наскрізною темою політичної думки ХХ століття. Більш детальніше можна познайомитися з теоріями еліт при вивченні теми курсу “Політичне лідерство та політичні еліти”.

9.2. Етнонаціональні спільності як субєкти політики. Механізм регуляції міжнаціональних відносин в Україні

До етнонаціональних спільнот відносять плем’я народність і націю

Плем’я – це ті етнічної спільності й соціальної організації докласового суспільства.

Головна відмінна риса племені полягає в існуванні кровнородинних зв'язків між його членами, поділі на роди. Для племені характерні також наявність племінної території, певна економічна спільність, єдина племінна мова чи діалект, племінна самосвідомість і самоназва.

В поняття «нації» в науковій літературі та політичному вжитку вкладається різний зміст.

Націю можна розуміти як етнічну і як державно-політичну спільність. Як державно-політична спільність нація — це сукупність усіх громадян держави, незалежно від їхньої етнічної приналежності. Нації сформувалися в період виникнення капіталізму на базі народностей. Народність — це історично сформована мовна, терито¬ріальна, економічна і культурна спільність людей, яка пере¬дує нації. Вона характеризується тими самими ознаками, що й нація, але відрізняється від неї рівнем економічного й соціального розвитку.

Етнос можна визначити, як соціальне-історичну, сталу спільність людей, об'єднаних спільними рисами культури, поведінкою, психологією, самосвідомістю, системою моральних і матеріальних цінностей, етнонімом. Для існування етносу не обов'язкова наявність усіх без ви¬нятку ознак. Не менш важливою є позатеріторіальна особливість етносу, то¬му що він досить часто не має чіткоокресленої теріторії прожи¬вання. Етнонаціональні відносини - це відносини між суб'єктами національно-етнічного розвитку та їх державними утвореннями, а також між людьми різних на¬ціональностей, які складаються у процесі життєдіяльності і вза-ємодії етнонаціональних спільностей Структурно етнонаціональні відносини складаються з внутрішньонаціональних та міжнаціональних. Основоположний принцип внутрішньонаціональних відносин є національна єд¬ність. В основі поняття національної єдності лежить національна ідея, яка, от¬римавши підтримку більшої частини населення країни, стає ін¬тегруючою

Сучасні вчені виділяють два рівні міжетнічних відносин:

1) міжособистий, міжгруповий;

2) інституціональний.

Особливості етнонаціональних відносин та етнополітики в сучасній УкраїніДовгий час, аж до проголошення державної незалежності Україна не мала можливості проводити самостійну етнонаціональну політику, так само як не мала традицій у розвитку ет-нонаціональних відносин в умовах демократії. Тому сьогодні Україні доводиться створювати заново не тільки систему регу¬лювання етнонаціональних відносин, але і саму етнополітику.

проблемою є несформованість української політичної нації, не дивлячись на те, що, як свідчить статистика, ще за часів СРСР українці були кількісно переважаючою етнічною спільністю у державі. Український народ фак-тично не мав тривалих політичних традицій державності. До того ж, українські землі були поділені між різними державами