Шпора з політології

Боротьба за формування нації і державну незалежність повинна грунтуватися на романтизмі, фанатизмі та амораль¬ності.

Необхідною умовою національного поступу, перетворен¬ня маси в націю Д. Донцов вважав формування національної політичної еліти як державотворчого елемента. Цей елемент він називає по-різному: аристократією, провідною верствою, ініціативною меншістю, правлячою кастою. .

Д. Донцов рішуче заперечував ідею федералізму, яка була провідною в українській політичній думці XIX ст. Він виступав за повну незалежність української держави у формі селянської дрібнобуржуазної республіки і вважав, що політичний сепаратизм, спрямований насамперед проти російської державності, є необхідною умовою виживання української нації.

Д. Донцов поділяв нації на панівні і непанівні і вважав, що сильніші нації мають перемогти слабших і «накинути» їм свій спосіб життя. Він виходив з того, що гуманізм і демократія несумісні з національною волею, національною ідеєю і тому на них не слід зважати.

.

25.2. Сутність лобіювання в політичному житті суспільствалобізм, -організований вплив різних сус¬пільних груп, насамперед підприємниць¬ких кіл, на представників законодавчої і виконавчої влади з метою домогтися від них прийняття вигідних для себе рішень. Прямий підкуп заінтересованими групами представників державного апарату спочатку ставив під сумнів легальний статус лобістської діяльності. Та згодом прийшло визнання того що лобізм несе й позитивне навантаження: це система аргументації, механізм підготовки і прийняття найоптимальніших політичних рішень. До складу лобістських угруповань, крім політика або групи політиків, які їх очолюють, входить також численний загін експертів, консультантів, виконавців. Надаючи цінну інформацію про реальну ситуацію та про можливі наслідки політичних рішень, лобізм створює надійну базу для них, допомагає уникнути помил¬кових і необачних кроків. Негативних сторони і наслідки лобізму : схильность багатьох його учасників до задоволення вузько-групових інтересів, створення ним сприятливого середовища для можливих корупції і зловживань. Обмежувальні заходи: жорстка правова регламентація лобізму, розширення кола його учасників і заохочення конкуренції між ними, підвищення професіоналізму й вимог до професійної етики державних службовців і членів представницьких органів, удосконалення самого механізму лобіювання. .

Методи лобістської діяльності: легальні і незаконними. Законні: направлення листів та особистих звернень до законодавців або представників виконавчої влади; підго¬товка проектів та альтернативних варіантів політичних рішень;участь у фінансуванні підготовки законопроектів, експертиз, висновків урядових органів; контроль за дотриманням прийнятих законів і рішень; організація відповідної кампанії в засобах масової інформації; проведення демонстрацій, маршів, пікетування або інших публічних акцій; підтримка під час обрання, призначення чи просування по службі працівників органів державної влади тощо. Незаконні : фінансова підтримка нелегальних об'єднань, контроль за особистим життям полі-тиків, збирання на них компрометуючого матеріалу, а то й прямий підкуп представників державного апарату, який передбачає сама природа лобізму.

26.2.Сутність політичних партій

Термін «партія» (від лат. рагііо — поділяю, розділяю) у перекладі з латинської означає частину якоїсь великої спільності Вони виникали як результат обмеження абсолютної монархії, включення в політичне життя широких верств суспільства. Партії набувають все більш чіткої організаційної й ідейно-політичної будівлі. В Україні політичні партії стали формуватися в 90-ті рр. XIX ст. Чотири ознаки Перша ознака — певна тривалість існування організації. .Друга ознака — наявність досконалої організації на всіх державних рівнях. Третя ознака політичних партій — прагнення центральних і місце¬вих партійних організацій до влади. Четверта важлива ознака партій — пошук народної підтримки че¬рез вибори або які-небудь інші політичні і суспільні структури. .Політичні партії виконують у суспільстві багато функцій, що мають конкретний історичний характер. Партії при то¬талітарних режимах виконують дві основні функції: формують одно¬думність і здійснюють керівну і напрямну роль у суспільстві. У демокра¬тичних суспільствах політичні партії мають багато функцій: управлінська ; формування громадської думки; вплив на виборців; інформаційна функція; виховна; функція соціальної інтеграції; підготування і підтримки політичних лідерів.Одна з найважливіших функцій політичних партій — інформування громадян про рішення і наміри державної влади. Політичні партії виконують і виховну функцію в суспільстві. У центрі їх уваги знаходяться виховання політичної свідомості людей, регу-лювання їх політичної поведінки.