Шпора з політології
Монархії - це держави, влада в яких належить одній особі на підставі спадкоємного права. Монархії можуть бути абсолютними (необмеженими) та обмеженими. В абсолютних монархіях влада максимально централізована - фактично законодавча, судова та виконавча її гілки підлягають управлінню з єдиного центру, Конституційні монархії : парламентська та дуалістична. У парламентських монархіях реальна влада належить пар¬ламенту, а монарху відведено представницькі функції. В дуалі-стичних - монарх очолює виконавчі структури.
Республіки - це такі держави, де головою держави є одна особа чи колективний орган, що обираються всім населенням через процедуру періодичних виборів. За способом організації здійснення влади розрізняють республіки з парламентською і президентською системами.
за парламентської системи всенародне обираються депутати до парламенту, а за президентської - і депутати, і президент. Існує також змішана система — парламентсько-прези-дентська. Тут як і за президентської системи, і парламент і пре¬зидент обираються народом, незалежно одне від одного. Але на відміну від неї - присутня посада прем'єр-міністра, який очо¬лює виконавчу владу в країні.
Форма державного устрою - це таке територіально-організаціне структурування держави, яке визначається порядком по¬ділу країни на складові частини характером взаємин поміж ними та центральною владою: унітарна та федеративна.
Унітарною є така держава, яка являє собою єдину, політично однорідну організацію, що складається із адміністративно-територіальних одиниць, які не мають власної державності. Во¬на має єдину конституцію та громадянство, єдину систему права та "урядову вертикаль Головною відмінністю федерації є надання певної політич-ної самостійності крупним територіальним утворенням в сере¬дині держави Суб'єкти федерації можуть мати власну конституцію та подвійне громадянство, а також свої виконавчі, законодавчі й судові органи влади.
Конфедерація-це міждержавний союз, який формується на добровільній основі, задля втілення якихось конкретних спілі них цілей. Суб'єкти конфедерації повністю зберігають свій державний суверенітет, відсутня центральна влада ,кожна держава може вийти зі складу конфедерації із власного бажання, без згоди інших членів.
24.2. Соціальні та ідейні витоки демократії Демократія — це така форма організації і функціонування політичної системи, при якій існують рівні можливості для здійснен¬ня прав і свобод кожного члена суспільства. Зміст демократії: права і свободи людини, рівність, соціальна справедливість і солідарність. .
Дем. поділяється на пряму (безпосе¬редню), плебісцитну, представницьку або репрезентативну.
Пряма демократія — це безпосереднє вираження особистістю своїх політичних прав і свобод. громадяни самі безпосередньо беруть участь у підготовці, обговоренні і прийнятті визна¬чених рішень більшістю голосів, або консенсусом.
Плебісцит¬на демократія: можливості політичного впливу громадян порівняно обмежені. Їм дається право за допомогою го-лосування схвалити або відкинути той чи інший проект закону або іншого рішення, що звичайно готується виконавчою, законодавчою владою, партією або ініціативною групою.
Представницька де¬мократія: опосередкована участь громадян у прийнятті рішень, у виборі ними в органи влади своїх представників, покликаних виражати їхні інтереси, приймати демократичні закони і віддавати розпо¬рядження.
Виникнення та етапи розвитку демократії
Первісний (родоплемінний) етап
Класична ліберальна модель демократії: визнання особистості первинним і головним джерелом влади, тобто індивідуалізм; пріоритет прав і свобод індивіда в громадському житті. Права особистості закріплюються в конституціях, контроль за виконанням яких покладається на незалеж¬ний суд.
Сфера діяльності держави обмежувалася переважно охороною сус¬пільного порядку, забезпеченням безпеки і прав громадян, управлінням економічними, соціальними і духовно-моральними процесами суспільст¬ва. .