Шпора з політології

Найважливі¬шим політичним інститутом громадянського суспільства є політичні партії. . Водночас політичні партії є найважливішою ланкою, яка з'єднує громадянське суспільство з державою; передусім саме завдяки їм здійснюється представництво багатоманітних соціальних інтересів на державному рівні.Інституціональними елементами структури громадян¬ського суспільства є багатоманітні громадські організації. Політичними інститутами є ті з них, які тією чи іншою мірою впливають на здійснення державної влади, тобто виступають як групи інтересів, громадсько-політичні організації — професійні, жіночі, молодіжні, ветеранські тощо. Інші громадські організації як групи інтересів виявляють себе лише ситуативно — у разі безпосередньої чи опосередкованої взаємодії з політичними інститутами. •-

Місцеве самоврядування — це діяльність самого населення терито¬ріальної одиниці — територіальної громади — та її виборних органів з управління місцевими справами. Місцеве самовря¬дування є не управлінською діяльністю взагалі, а лише| діяльністю самого населення з управління власними спра-I вами. Лише в цьому значенні місцеве самоврядування є інститутом громадянського суспільства.

. Інститутом громадян¬ського суспільства можуть бути лише недержавні засоби масової інформації,

17.2.Політика і релігія . міжконфесійні процеси в сучасній Україні

З часу здобуття Україною незалежності релігія почала відігравати помітнішу роль у житті нашого суспільства та держави.Водночас велика кількість традиційних релігій та нетрадиційних культів в Україні, різноманітність політичних позицій, що їх займають представники навіть одного вірування, ускладнюють створення однозначного уявлення про місце релігії та церкви в суспільно-політичному житті країни.Україна — поліконфесійна держава. Головним її віровизначенням є християнство — одна із найбільш розповсюджених релігійних течій сучасного світу.Сьогодні в Україні функціонують три незалежні православні церкви: Українська Православна Церква Київського патріархату (УПЦ-КП), Українська Православна Церква Московського патріархату (УПЦ-МП) і Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ). Кожна із цих церков претендує на особливу роль у становленні єдиної православної конфесії в Україні, і через це вони перебувають у взаємному конфлікті,

який негативно позначається на політичних завданнях творення української державності і на іміджі України у світовій співдружності. Окрім того, в Україні діють також самостійні Греко- і Римсько-католицька церкви (УГКЦ і РКЦ).Взагалі в Україні діє 19031 релігійна організація, з яких 17613 релігійних громад, 172 монастирі, 68 духовних закладів і т.п.

18.1.Політичні режими в посткомуністичних державахОдним з альтернативних тоталітаризму типів політичної системи виступає авторитаризм. За своїми характерними рисами він займає проміжне становище між тоталітаризмом і демократією. З тоталітаризмом його ріднять, перш за все, диктаторський, не обмежений законами характер влади, з демократією — наявність автономних, не регульованих державою суспільних сфер, особливо економіки й приватного життя, збереження елементів громадянського суспільства.В цілому ж авторитарній політичній системі притаманні такі риси:1. Носієм влади виступає одна людина або група осіб. Це можуть бути деспот, монарх, військова хунта. Маса ж населення відчужується від влади.2. Необмеженість влади, її непідконтрольність громадянам. При цьому влада може правити за допомогою законів, але їх вона приймає на свій розсуд.3. Опора (потенційна або актуальна) на силу. Авторитарний режим може і не застосовувати масових репресій і навіть користуватися популярністю серед широких верств населення. Однак він володіє достатньою силою, щоб у разі необхідності схилити населення до по кори, і, як правило, не приховує цього.4. Монополізація влади й політики, заперечення політичної опозиції, незалежної легальної політичної діяльності. Правда, притаманна авторитаризму певна політико-інституціональна одноманітність — не завжди результат законодавчої заборони й протидії з боку влади. Нерідко вона пояснюється неготовністю суспільства до створення політичних організацій, відсутністю у населення таких потреб. При авторитаризмі можливе тенування обмеженого числа партій, профспілок тощо, але лише за умови їх підконтрольності владі.5. Відмова від тотального контролю над суспільством. Влада займається питанням забезпечення в першу чергу власної безпеки, суспільного порядку, оборони й зовнішньої політики, хоча вона може впливати і на стратегію економічного розвитку, проводити достат ньо активну соціальну політику, не порушуючи при цьому механізмів ринкового регулювання.6. Рекрутування політичної еліти шляхом кооптації, призначен ня зверху, а не конкурентною електоральною боротьбою.Враховуючи ці ознаки авторитаризму, його можна визначити як з необмежену владу однієї людини або групи осіб, що не допускає по- і літичної опозиції, але зберігає автономію особистості і суспільства в позаполітичних сферах.При авторитарній політичній системі забороняються лиш певні,головним чином політичні, форми діяльності, в останньому ж громадяни, як правило, вільні, хоча вони не мають жодних інституціональних гарантій своєї автономії і безпеки. В принципі авторитарна влада може дозволити собі будь-які дії стосовно громадян.Авторитарні політичні системи найпоширеніші в історії людства.Вони надзвичайно багатоликі. Це монархії, демократичні, диктаторські режими, військові хунти, популістські системи управління.Авторитарні правителі можуть добиватися свого визнання населенням не тільки силою, за допомогою масового винищення і залякування супротивників, але й більш гуманними методами. Протягом століть вони опирались головним чином на традиційний і харизма тичний способи легітимації.Цілий ряд авторитарних держав практично продемонстрував свою економічну ефективність і здатність суміщати економічне процвітання з політичною стабільністю, сильну владу з вільною економікою. Авторитаризм інколи визначають як