Шпаргалки з історії України
Радянські війська 13-18 липня прорвали оборону противника, вийшли на підступи до Львова, оточили в районі Бродів 8 його дивізій і до кінця липня знищили їх. Продовжуючи наступ, частини 1-го Українського фронту 27 липня вибили німців зі Львова і Станіслава.
4-й Український фронт 6 серпня оволодів Дрогобичем, 7-го - Самбором і Бориславом.
Останній населений пункт УРСР у її довоєнних межах - село Лаво-чиє Дрогобицької області - визволили від гітлерівців 8 жовтня 1944 р. Що ж до Закарпатської України, яка до війни не входила до складу СРСР, то війська 4-го Українського фронту завершили її очищення від гітлерівців 28 жовтня 1944 р. Ця дата і відзначається тепер як день остаточного визво¬лення України від німецько-фашистської окупації.
61. Український національно-визвольний рух в роки Другої світової війни. ОУН і УПА.
62. Заснування організації українських націоналістів ОУН. Розкол в ОУН. А.Мельник, С.Бандера.
Не здійснилися та й не могли здійснитись сподівання ОУН на допомогу гітлерівської Німеччини у відновленні української державності. Нацизм ні¬кому не дав свободи, в тому числі і німцям, не міг він принести волю й Україні.
Спроба українських патріотів з числа членів ОУН проголосити ЗО чер¬вня 1941 р. у Львові українську державу через кілька днів була рішуче при¬душена окупантами. Нововстановлений уряд на чолі з Я.Стецьком було розігнано, його членів заарештовано.На невдачу була приречена і спроба ОУН здобути вплив в окупаційній адміністрації на місцях. Восени 1941 р. у різні регіони України було напра¬влено так звані похідні групи ОУН під проводом С.Бендери (ОУН-Б), які мали згуртовувати свідомих українців, сформувати з них органи управлін¬ня, контролювати їх. У жовтні 1941 р. члени ОУН, які діяли під керівницт¬вом А.Мельника (ОУН-М), виступили з ініціативою утворення у Києві Укра¬їнської Національної Ради як зародка майбутнього уряду України. Всі ці дії аж ніяк не відповідали планам гітлерівців. Окупанти заарештували і стра¬тили як багатьох членів похідних груп ОУН-Б, так і прибічників ОУН-М. які плекали державницькі ідеї.
ОУН-Б і створила УПА. У вересні 1941 р., після арешту німцями Бан-дери і розстрілу 40 провідних членів ОУН-М, серед них й поетеси Олени Теліги, ОУН поміняла тактику й почала організовувати окремі операції про¬ти німців.
Перші партизанські загони, що згодом увійшли до УПА, виникли на Поліссі й Волині та не були пов'язані з ОУН. На початку війни Т.Бульба-Боровець, близький до петлюрівського уряду УНР (Варшава), сформував із своїх бійців регулярну військову частину під назвою «Поліська Січ», пізніше перейменовану в Українську повстанську армію. Метою утворення прого¬лошувалося очищення району від залишків Червоної армії. Коли наприкінці 1941 р. німці спробували її розпустити, Бульба-Боровець почав проти них партизанську війну. Наприкінці 1942 р. ОУН-Б вирішила сформувати великі партизанські сили й підпорядкувала собі окремі підрозділи Боровця та ОУН-М, яким дала назву УПА. Очолив її Роман Шухевич.
УПА контролювала значну територію Волині, Полісся, а згодом Гали¬чини. Тільки восени 1944 р. УПА провела 800 рейдів. Після того, як Захід¬ною Україною пройшли головні сили Червоної армії, УПА організувала низ¬ку акцій, щоб завадити мобілізації та депортаціям українського населення
УПА користувалася широкою підтримкою західноукраїнського насе¬лення і за складом була переважно селянською. Як партизанська, УПА здебільшого уникала відкритих боїв із регулярними частинам Червоної ар¬мії. Однак сутички між ними траплялися часто. Були й акції проти німців, здебільшого локального характеру: визволення жителів, яких намагалися вивезти до Німеччини, зіткнення з окремими частинами німців, рейди по
їхніх тилах тощо.
Що ж до боїв із польською Армією Крайовою (АК), то це були, власне, етнічні чистки. АК вирізала більшість місцевого населення українських ра¬йонів Холмщини, а оунівці відповідно вчинили з польським населенням Волині.
63. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Політичні наслідки Другої світової війни та українське питання.