Шпаргалки з історії України

Завдяки багаточисельності та міцній організації татаро-монгольських військ, з одного боку, та розпорошенню, військовій непідготовленості руських дружин, з іншого, Батий зумів приєднати до своєї імперії - Золотої Орди, яка охоплювала територію від Уралу до Чорного моря, практично всю Русь.

Окрім татаро-монголів, Русь воліли завоювати ще лицарі-хрестоносці, польські та угорські феодали. Проте Данилові Романовичу, галицько-волинському князю, вдалося вгамувати їхні зазіхання.

Татаро-монгольська навала значною мірою загальмувала соціально-економічний, політичний і культурний розвиток стародавньої Русі. Феодальна роздробленість була фактично законсервована, про відродження власної державності не могло бути й мови.Виконавши роль буфера для країн Західної Європи (у татаро-монголів вже не було сил її здобувати), Русь на довгі роки опинилася під ігом. Лише Галицько-Волинському князівству формально вдалося зберегти обмежену незалежність, визнавши, втім, владу Орди. Інші ж землі втратили будь-яку самостійність. Князі змушені були визнати себе васалами Золотої Орди, з рук хана діставали право на княжіння (ярлик) і платили тяжку данину.

7. Формування Галицько-Волинського князівства. Суспільні відносини в державі.

Наприкінці XII - у першій половині XIII ст. князів¬ства Середнього Подніпров'я - Київське, Чернігово-Сіверське та Переяславське через низку обставин (нескін¬ченні князівські усобиці, певну зміну світових торговель¬них шляхів, активізацію нападів кочівників, відтік насе¬лення з південних районів тощо) економічно та політич¬не занепадають. Монгольська навала посилила та погли¬била руйнівні процеси в цьому регіоні.

Іншою була ситуація в південно-західній частині Ру¬сі, де 1199 р. з'явилося нове державне об'єднання - Галицько-Волинське князівство. Майже впродовж півтора сторіччя воно відігравало надзвичайно важливу роль у житті східних слов'ян.

Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської дер¬жави сприяла низка чинників:

1) вдале географічне положення (віддаленість від Киє¬ва послаблювала вплив центральної влади, природні умо¬ви робили ці землі важкодоступними для степових кочів¬ників, крім того, князівство розташовувалося на перехрес¬ті стратегічно важливих торгових шляхів);

2) необхідність спільної боротьби двох князівств про¬ти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга;

3) енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199-1205) та Данила Романовича Галицького (1238-1264);

4) існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифіка¬ції торгівлі.

Державний розвиток Галицько-волинського князівс¬тва відбувався в кілька етапів.

І етап (1199-1205) - утворення та становлення. Спи¬раючись на середнє і дрібне боярство та міщан, волинсь¬кий князь Роман у 1199 р. придушує опір великих бояр і об'єднує Галичину й Волинь. Сміливий воїн, таланови¬тий політик, жорстокий володар, князь веде активну зов¬нішню політику. Переможні походи проти Литви та Поль¬щі помітно підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. Вже 1202 р. Роман оволодіває Києвом і стає вели¬ким князем. Літописець називає його «самодержцем всея Русі».

Оволодівши значною частиною київської спадщини,

Галицьке-Волинське князівство на зламі XII-XIII ст. за розмірами своїх володінь не поступалося Священній Рим¬ській імперії. Його зміцнення на тлі прогресуючого зане¬паду князівств Середнього Подніпров'я свідчило про те, що центр політичного та економічного життя поступово пересувається в західному напрямку. Центром своєї дер¬жави Роман обрав не орієнтований на Візантію Київ, я близький до кордонів західних держав Галич. Потужна торговельна артерія Буг-Дністер витісняє занепадаючий шлях «із варягів - у греки».

Роман стає помітною фігурою на європейській істо¬ричній сцені, про що свідчить пропозиція Папи Рим¬ського 1204 р. в обмін на прийняття князем католициз¬му коронувати його. Галицько-волинський князь втягу¬ється в жорстоку боротьбу між Гогенштауфенами і Вель-фами, яка загострилася в тодішній католицькій Європі. Проте не тільки мечем здобував собі славу Роман. В остан¬ні роки життя він запропонував модель підтримки «доб¬рого порядку» на Русі. Планувалися припинення кня¬зівських міжусобиць, консолідація сил для відпору зов¬нішнім ворогам, запровадження майорату (передачі кня¬зівського столу й усіх земель старшому сину, з метою зупинити процес роздрібненості) та вибори київського князя (у разі смерті) шістьма найбільшими на Русі кня¬зями.