Шпаргалки з історії України

Важливу допомогу російським військам надавали українські партизанські загони. Серед їх ватажків органі¬заційним талантом, мужністю та відвагою відзначився уродженець Чернігівської губернії Єрмолай Четвертак. Його формування діяло на території Смоленщини і зни¬щувало ворожі обози та фуражирів. Зібравши 3 тис. рат¬ників, озброєних сокирами, рогатинами і мисливськими рушницями. Четвертак звільнив від французів Гжатський повіт й інші місцевості та утримував їх до підходу регу¬лярних частин. Рядовий Єлисаветградського гусарсько¬го полку Федір Потапов після втечі з полону організу¬вав під Полоцьком загін месників з місцевих селян і ко¬лишніх полонених.

Проте сподівання українського населення на покращання свого життя після війни не справдилися. Царський уряд не збирався відновлювати автономію України, повертати селянам волю та землі, забрані в них у попередні роки.

Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україні Незважаючи на те що переважнабільшість земель перебувала у влас-Дворянства, а селяни - у крі-

посницькіи залежності від помі¬щиків та держави, в усіх сферах суспільно-економічного життя, в тому числі й сільському господарстві, розвивалися ринкові відносини. Поглиблю¬вався суспільний поділ праці, зростала чисельність місько¬го населення. Протягом 1811-1858 рр. міське населен¬ня України зросло в 2,5 раза. Збільшувалася чисельність людей, які були зайняті в обробній промисловості.

Розширювалися посівні площі під технічні культури:

коноплю та тютюн у Полтавській і Чернігівській губер¬ніях, льон у Катеринославській та Херсонській, цукро¬вий буряк - на Правобережжі та Лівобережжі. Процеси спеціалізації спостерігалися також у садівництві, город¬ництві та тваринництві. Вони були переконливим виявом пристосування сільського господарства до потреб внутріш¬нього ринку, який формувався в Росії.

У незначній частині поміщицьких господарств вдава¬лося запроваджувати досконаліші знаряддя праці, поши¬рювати кращі сорти культур, використовувати передову технологію обробітку ґрунту. Проте прогресивні зрушення в сільському господарстві гальмувалися кріпосниць¬кою системою господарства. Необхідну кількість сільсько¬господарської продукції на внутрішній та зовнішній ринок переважна більшість поміщиків постачала не завдя¬ки продуктивності праці, а за рахунок посилення експлуа¬тації кріпосних селян, використання панщини та різних натуральних повинностей.

Упродовж першої половини XIX ст. в Україні зростала кількість підприємств, насамперед у цукровій, горілчаній, тютюновій та в інших галузях харчової промисловості та обробки тваринної сировини. Їх засновниками були представники різних соціальних прошарків суспільства:

поміщики, купці, заможні селяни, міщани. На цих підприєм¬ствах, починаючи з 30-40-х років XIX ст., вже використо¬вувалася вільнонаймана праця, частка якої в цілому у промисловості зросла з 25 відсотків у 1825 р. до 75 відсотків у 1861 р.

Починаючи з 30-х років у промисловості стала викори¬стовуватися удосконалена техніка. В цукроварнях утвер¬дився паровий спосіб виробництва замість менш продук¬тивного вогневого. Зростаючі потреби в машинах приско¬рили розвиток машинобудування. До 1859 р. в Україні з'явилося близько двох десятків механічних заводів, які виробляли устаткування, знаряддя праці переважно сіль¬ськогосподарського призначення. У 50-ті роки потреби в металі задовольняли кілька десятків чавуноливарних та залізоробних підприємств на Чернігівщині, Київщині, Оде¬щині.Збут і закупівля сільськогосподарської та промисло¬вої продукції в Україні здійснювалися через розгалуже¬ну мережу торгів, базарів, особливо ярмарків. Серед ярмар¬ків загальноросійське значення мали три Харківські, Іллінський (у Ромнах, а з 1852 р. - у Полтаві), Введен-ський (Суми), Масляний (Ромни), Хрестовоздвиженський (Кролевець), Контрактовий (Київ), Онуфрієвський (Бер¬дичів), Георгієвський (Єлисаветград). Зовнішня торгівля в Україні через чорноморсько-азовські порти здійснюва¬лася в основному товарами сільськогосподарського вироб¬ництва.

Розклад кріпосницьких відносин і розвиток у надрах старого ладу елементів капіталізму зумовили зміни в со¬ціальній структурі українського суспільства. У 30-50-ті ро¬ки зросла кількість поміщиків, які заснували у своїх маєт¬ках промислові підприємства, переважно цукроварні та ґуральні. Частина з них зайнялася торгівлею. Саме таким шляхом формувалася торговельно-промислова буржуазія.

Чимало підприємців нового типу походили із селянства. За законом 1801 р. селяни дістали право купувати незасе-лені землі у приватну власність. З цього року їм дозволя¬лося вести торгівлю із зарубіжними державами, а з 1814 р. - торгувати на ярмарках. Нагромаджені капітали відкрива¬ли перед заможними селянами перспективу заснування промислових підприємств. Вони переходили до купецько¬го стану, поривали зі своїм колишнім оточенням.