Шпаргалки з історії України
46.Зовнішня політика УНР. Берестейській договір та його наслідки.
У зовнішній політиці Директорії вдалося розширити міжнародні зв'язки УНР - її визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Італія. Але налагодити зв'язки з радянською Росією не вдалося. Не визнали УНР країни Антанти й відроджена Польща, яка претендувала на Правобережну Україну.
Появу Директорії Антанта зустріла вороже. Не визнавши гетьманської адміністрації, дипломати країн Антанти не збиралися визнавати й поновле¬ну УНР. Проте більшовицька загроза дещо зблизила Антанту з Директорією.
22 січня 1919 р. УНР об'єдналася в соборну державу з Західноукраїн¬ською Народною Республікою (ЗУНР), що утворилася на українських зем¬лях, які перебували під владою Австро-Угорщини.
3. Радянська Росія ще за існування Української Держави визнала недійсним Берестейський договір і розгорнула підготовку до нового вторгнення в Україну. Розпочалася друга війна УНР та радянської Росії (грудень 1918 -червень 1919р.).
Вона проходила в два етапи:
• наступ радянських військ у грудні 1918-березні 1919р., коли була загарбана вся територія Лівобережної, частина Правобережної та Південної України;
• наступ на півдні України військ Антанти та контрнаступ радянських війську квітні-червні 1919 року.
У війні війська УНР зазнали поразки, а більшість території Східної Ук¬раїни стала контролюватися російськими радянськими військами.
На першому етапі війни загальне командування знову здійснював В. Антонов-Овсієнко. У грудні 1918р. головні сили більшовиків розпоча¬ли наступ на Чернігів, Київ та Харків.
З січня 1919р. в Харкові відновлено радянську владу на чопі з Тимча¬совим робітничо-селянським урядом (Г. П'ятаков), а 6 січня 1919 р. ра¬дянську Україну проголошено Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР). Невдовзі на чолі уряду, що став за російським зраз¬ком називатися Радою Народних Комісарів, було призначено X. Раковсь-кого. Його призначив особисто В. Ленін,
На другому етапі війни до бойових дій підключилися війська Антан¬ти, загальною чисельністю 60 тис. чол. їх основною метою була підтрим¬ка антибільшовицької російської Добровольчої армії генерала А. Денікі-на. Генерал бажав відновити «єдину і неподільну Росію».
Французькі війська під приводом захистів інтересів французьких влас¬ників в Україні ще на початку листопада 1918 р. висадилися на півдні і захопили Крим, Таврію, Миколаївщину, Одещину.
На переговорах в Одес^французи з представниками УНР поставили вимоги:
• вивести зі складу Директорії Винниченка та Петлюру;
• підпорядкувати Армію УНР французькому командуванню.Винниченко у відповідь на це вийшов зі складу Директорії і виїхав у емі¬грацію, Петлюра ж вийшов зі складу УСДРП, ставши головою Директорії.
Домовитися УНР та французам все одно не вдалося: відмовляючись допомагати Директорії в її боротьбі з більшовизмом, країни Антанти щед¬ро підтримували Добровольчу армію. Війська Антанти, витісняючи україн-ську адміністрацію, вийшли на лінію Тирасполь-Бірзула-Миколаїв-Херсон. Петлюра відводив війська без бою. Його більше хвилювала си¬туація на північних кордонах країни.
УНР опинилася у ворожому оточенні: