Шпаргалки з історії України
Таким чином, ідею соборності України не було реалізовано, і Хмель¬ницький задовольнився козацькою автономією в межах Речі Посполитої. Але разом із тим під час війни формується українська державність - пере¬важно військового гатунку. Створюються центральні й місцеві органи вла¬ди, запроваджується новий адміністративно-територіальний поділ.
Вищим законодавчим органом була Генеральна рада, але фактично ним стала рада козацької старшини. Виконавчу владу репрезентував геть¬ман, який видавав універсали, організовував фінансову та судову системи, керував зовнішньою політикою.
При гетьмані існував уряд - Генеральна канцелярія, що складалася з генеральної старшини - генерального писаря, генерального судді, гене¬рального хорунжого, генерального обозного, військового скарбничого,
Територія козацької республіки становила близько 200 тис. кв. км і бу¬ла поділена на 16 полків, а ті, в свою чергу, на 272 сотні. Столицею і геть¬манською резиденцією було м. Чигирин. На місцях адміністративну владу здійснювали полковники й сотники, а у селах - старости. Починає форму¬ватися козацька, селянська і державна власність на землю.
Перед Б. Хмельницьким стояла дуже серйозна проблема - не допус¬тити соціального вибуху, оскільки за Зборівською угодою передбачалося принципове збереження старої соціально-економічної системи. Особливо це стосувалося селян, які не потрапили до реєстру. Але тут гетьман про¬водив досить гнучку політику. З одного боку, він не допускав безконтроль¬них селянських заворушень, а з іншого - всіляко прагнув уникнути понов¬лення найжорстокіших форм експлуатації кріпаків.
Велику увагу Б.Хмельницький приділяв дипломатичній діяльності, спрямованій на зміцнення міжнародного становища козацької держави. Було встановлено військово-політачну спілку з Кримським ханством, Трансильваніею, Росією, Туреччиною, Швецією, Венецією.
22. Воєнно-політичні події 1650-1653 рр.
Але Річ Посполита не примирилася з таким розвитком подій і у люто¬му 1651 р. почала воєнні дії, напавши на м. Червоне на Поділлі. Основні сили поляків концентрувалися на Волині під М.Берестечком, де й сталася вирішальна битва у червні 1651 р. Татари і тут покинули поле бою, ще й захопивши у полон Б.Хмельницького. Полковникові І.Богуну вдалося виве¬сти частину козаків з оточення. В цей час на територію України насувають¬ся литовські війська під орудою князя Радзивілла. Перевага залишається на боці поляків, і Б.Хмельницький, визволившись із полону, був змушений у вересні 1651 р. підписати нову мирну угоду у м. Білій Церкві. Автономія козацької держави обмежувалася тепер Київським воєводством, чисель¬ність козаків скорочувалася до 20 тис., гетьман підпорядковувався владі коронного гетьмана, а польські пани могли повернутися у свої маєтки.
Умови Білоцерківського договору викликали масове невдоволення українського народу і спровокували численні стихійні виступи. Частина се¬лян переселилася на територію Російської держави.
Б.Хмельницький, який також не змирився з поразкою, накопичує сили, і у травні 1652 р. завдає удару полякам в урочищі Батіг на Поділлі. Битва закінчилася блискучою перемогою козаків. І хоч це не означало кінець вій¬ни, Білоцерківська угода втратила свою силу.
Нова велика збройна сутичка сталася під м.Жванцем, де козацько-татарське військо взяло в облогу польський табір. Але від цілковитої по¬разки поляків знову врятували татари, які уклали з ними угоду. Вона при¬пиняла воєнні дії і дала можливість татарам збирати данину на західноук¬раїнських землях. Стосовно України підтверджувались лише права і золь¬ності козацтва. Про автономію на умовах Зборівської угоди навіть не зга¬дувалось. Цілком очевидно виникла проблема зовнішньополітичної пере¬орієнтації, бо основний військово-політичний союзник - кримський хан - не міг сприяти реалізації ідеї державності України.В цій ситуації перед Б. Хмельницьким постає необхідність зовнішньої військово-політичної допомоги. Розуміючи, що завоювати повну незалеж¬ність можна лише пройшовши попередній період протекторату когось із су¬сідів, гетьман шукає сильну державу-покровителя. В якості найбільш ре¬альних розглядалися варіанти Туреччини і Росії. Контакти з останньою по¬чалися ще у 1646 р., але через вичікувальну позицію Москви справа нічим певним не закінчилась. Тоді ставка робиться на Отгоманську Порту, і вже на початку 50-х років з нею підписується нова угода, згідно з якою вона бере Військо Запорізьке під свій захист.
23.24.Українсько-московська державна угода 1654 р.