Шпаргалки з історії України
Поглиблювалася спеціалізація в окремих галузях промисловості, вини¬кали нові самостійні галузі. Продукція рудень задовольняла і населення, зайнятого в сільському господарстві.
Зростання промислового виробництва позитивно позначилося на роз¬витку торгівлі, що пожвавилася завдяки ярмаркам у Києві, Ніжині, Полтаві, Чернігові, Харкові та ін.
Розвивалися міста як центри економічного, політичного і культурного життя. Наприкінці XVIII ст. кількість поселень міського типу досягла 200. Міста відігравали велику об'єднавчу роль у становленні економічної укра¬їнської спільності,
З розвитком економіки, внутрішніх ринків помітно зростала роль Украї¬ни а зовнішній торгівлі. Все це свідчило про формування якісно нових еко¬номічних відносин - капіталістичних.
33. Розвиток економіки на правобережжі та західноукраїнських землях у 18 ст. Захоплення західноукраїнських земель Австрією.
Кінець XVIII ст. характеризується зростанням могутності Російської імперії, агресивності її зовнішньої політики. Вона загарбала більшу частину українських земель, перетворивши позбавлену автономних прав Україну на одну з своїх губерній.
Чималу роль у реалізації загарбницьких намірів Росії щодо України ві¬діграли поділи Польщі. Скориставшись нестабільністю внутрішньополітич¬ної ситуації в цій країні, Росія разом з Австрією та Пруссією у 1772 р. під¬писали акт про поділ польських земель. Від Польщі були відокремлені Помор'я, Куяви, частина Великопольщі, Малопольща і Галичина, Східна Білорусь. До Австрії відійшла частина Галичини, згодом була приєднана й Буковина. У 1774 р. Австрія захопила й Буковину. Тобто після першого по¬ділу Польщі під владу Австрії потрапила вся територія Руського (без Холм-ської землі), Волзького та західних районів Волинського і Подільського воєводств. Уряд Австрії штучно об'єднав захоплені землі України з польсь¬кими в коронний край із центром у Львові. Вищим державним органом управління тут була Галицька придворна канцелярія. Було запроваджено становий сейм, до складу якого входили вищі сановники, церковні діячі, магнати і шляхта. Однак скликали його лише один раз - 1780 р.
Владу на місцях здійснювали губернські управління. Фактично вся влада була в руках губернатора, якого призначав імператор. Галичина по¬ділялася на 6, а з 1785 р. - на 18 округів. Вся повнота влади в окрузі нале¬жала старості. Сільські громади, залишаючись під владою поміщиків, оби¬рали собі старосту (війта) і присяжних. Становище західноукраїнського се¬лянства дещо поліпшилося. З 1768 р. селяни звільнялися вік багатьох по¬датків, сплачуваних ними поміщикам. Одначе ці реформи пізніше було ска¬совано новим, реакційним урядом Австрії.
У 1793 р. відбувся другий поділ Польщі. Росія примусила польського короля віддати їй Київщину, Поділля та значну частину Волині та Білорусі. Це, а також втрата Польщею інших земель, спричинили визвольне повс¬тання, яке очолив Т.Костюшко. Спільними зусиллями Росії та Пруссії воно було придушене.
Через два роки, у 1795 р., Росія, Австрія і Пруссія здійснили третій поділ Польщі, внаслідок чого вона втратила свою державність. До Росії відійшли частина Волині та Литва. Таким чином, під владою Російської ім¬перії опинилися практично всі українські землі, за винятком Буковини та Галичини.
34. Політика Австрійської монархії на західноукраїнських землях в кінці 18 - першій половині 19ст.Наприкінці XVIII ст. внаслідок поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис, кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії, їхнє населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-аб¬солютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців. У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті - мадяризації, на Буковині - румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт. Східна Гали¬чина разом з частиною польських земель входила до «королівства Галіції та Лодомерії» з центром у Львові. В адміністративному відношенні край поділявся на 19 округ. До Східної Галичини входили Золочівська. Терно¬пільська, Чортківська, Жовківська. Львівська, Бережанська, Коломийська, Станіславська, Стрийська, Самбірська округи та частина Сяноцької і Пере¬мишльської. На чолі Галичини був губернатор, якого призначав Відень. Буковиною певний час управляла військова влада, а в 1786 р. її приєдна¬но до Галичини, разом з якою вона перебувала до 1849 р., а потім була перетворена в окрему провінцію. Закарпаття, у зв'язку з тим, що підпо¬рядкування Угорщини Відню було дуже умовним, фактично управлялося з Будапешта. Отже, навіть перебуваючи у складі однієї держави західноук¬раїнські землі були розчленовані на три частини,