Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові.

стверджувальною і заперечною модальностями, які виділяються

ним нарівні з розповідною, спонукальною і питальною «мо-

дальностями» речення. Проте, розповідні, питальні і спонукальні

речення власне не модальні, а функціональні, або комунікативні,

типи речення ( в основі їх класифікації лежить цільова настанова

мови, а не будь - яке ставлення мовця ), які за якістю можуть

бути як стверджувальними, так і заперечними. При виділенні

значень ствердження і заперечення, з одного боку, і розповід-

ності, питальності і спонукальності – з іншого в якості модаль-

них різновидів відсутній єдиний principium devisionis.

Цілий ряд авторів пов’язує заперечення з суб’єктивною

оцінкою змісту речення – з модальною оцінкою мовцем вислов-

лювання, а саме з характером вираженого в реченні ставлення

до дійсності. Заперечення розглядається не як об’єктивна катего-

рія, яка має визначений онтологічний характер, а як суб’єктив-

на, оцінна категорія. « Порівняно з стверджувальними за формою

висловлюваннями, - пише І. В. Толстой , - заперечні володіють мо-

дальним забарвленням оцінного характеру ( несхвалення, незадо-

волення, небажання, посилення або послаблення якості, ознаки

в залежності від лексичного наповнення висловлювання) [ 3,c. 65]

На думку О. Есперсена « ствердження і заперечення виражають

абсолютну впевненість мовця відповідно до наявності або відсут-

ності чогось ». Заперечні частки виражають не тільки власне за-

перечне речення, але і різні суб’єктивні значення – нерішучості,

вагання, невизначеності, емоційні відтінки захоплення, здивування.