Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові.

друга половина грає роль коректива до першої.

Сюди ж, напевне, може належати і речення із «Вене-

ціанського купця» :

All that glisters is not gold.

В цьому реченні з іменним присудком заперечна частка стоїть

так, що вона належить всьому реченню, хоча за логікою ії пот-

рібно поставити перед підметом :

Not all that glisters is gold.

При буквальному розумінні шекспірівського вірша одержуємо

неправильний зміст :

‘Все те, що блищить, - не золото’,

хоча мається на увазі інше :

‘ Не все те золото, що блищить’.

В цілому ряді мов є проблеми, пов’язані з заперечен-

ням, яке міститься на межі між граматикою і лексикою. Наприк-

лад, в українській мові сюди належать такі явища, як відмін-

ність між реченнями :

Він не високий і Він невисокий.

В першому випадку заперечується, що йому притаманний зріст,

а в іншому стверджується, що йому властива невисокість. Пер-

ше речення – заперечене, а друге – стверджувальне, та обставина,

що в другому реченні предикативним членом служить прикметник

з заперечним префіксом, немає вже ніякого значення для син-

таксу. Сюди ж можна зарахувати і такі випадки :

Він відповів незадовільно і Він відповів не задовільно,